Що коло моста калинового

Приспів:

Зоріло! Зоріли зорі дуже раненько по горі!

Стоїть світлонька мурованая.
А у тій світлоньці жовті підлоги,
Жовті підлоги, тисові столи.
А по тих столах стоять напої,
А за сим столом ґречна невіста.
Ой сидить собі, шиттячко шиє,
Ой сидить собі, питтям шинкує,
Питтям шинкує, мита стереже.
А в неділеньку дуже раненько
Та встала собі ґречна невіста.
Як собі встала та личко вмила,
Та личко вмила, бога просила,
Бога просила за здоров’ячко.
Та й вийшла собі на подвір’ячко
Та й подивитися в широке поле,
У широке поле за тихе море.
Та висмотріла дорогі купці,
Дорогі купці, три крамарики.
Та й сі крунула ба й до світлоньки,
Ой до світлоньки, до челядоньки.
Та побудила усю челядоньку,
Дороге пиття усе розкладає,
Тих сі гостеньків ісподіває,
Ой тих гостеньків, трьох крамареньків.
А над’їхали та й не ставали,
Ой бо не стали, не повертали.
Ой не ставали, мито не дали.
Ой крикне она ба й на служеньки:
— Що слуги мої, ловіте коні,
Срібні зубельці позакладайте,
У кирниці студні понапувайте,
Понапувайте, оброку дайте,
Оброку дайте, старницайте.
Дорогий напій повипивайте,
По пару стрільбів позабирайте,
По пару стрільбів, по одні шаблі,
А на коники ба посідайте,
Ой посідайте, у поле бігайте,
За здобичами, за крамарями.
За крамарями, що не вступали,
Не повертали, мито не дали,
Мито не дали і поїхали.
Як здоганяйте, не постріляйте,
Не постріляйте, поодбирайте.
Заберіть у них все здобиченьки,
Ой здобиченьки, сив кониченьки.
У другого озьміть ясну шабельку,
У третього озьміть шапку-матирку.
Що то нам буде тото подібне:
Сив кониченько ба й до стаєнки,
А до стаєнки, до услугоньки.
Ясна шабелька моєму брату
Ой до війноньки, оборононьки.
Шапка-матирка мому милому
На головоньку все про славоньку.
А за сим словом була (б) здорова!
Була (б) здорова, бідна удовонько!
Була (б) здорова, не сама собов,
Не сама собов, а з дітоньками,
А й з усім родом довкола двором,
Що на много літ та на другий вік,
Від цего року аж до другого,
Поможи, боже, діждати єго.