Юж по півночи перша година,
Юж мя мой мива одпровадива, одпровадива.

Одпровадива аж під гайочок,
Там нам заспівав смутний словічок, смутний словічок.

Словічок співав, гай ся розвивав,
Юж єс мой мива несправедлива, несправедлива.

Ти юж не дівка — я не млоденец,
Бо зме обоє стратили вінец, стратили вінец.

Ти с тому винна, ти с тому винна,
Бо с мя кликала на ніч до сіна, на ніч до сіна.

Ти с тому винен, ти с тому винен,
Бо с мя напоїв солодким вином, солодким вином.

Солодким вином, слодком паленком,
Могла єм ходиц до днес панєнком, до днес панєнком.

Панєнком ходиц, віночок носиц
Розмарийовий за сто таляри, за сто таляри!