1. Бузок за хатою димить туманом білим
І над землею теплі грози попливли,
Тоді своє кохання перше ми зустріли,
Які ж з тобою, друже, юні ми були.

2. Та, раптом, синє небо темні хмари вкрили,
І у полях чужі мотори заревли.
Своїх коханих ми не долюбили,
Я кі ж тоді з тобою юні ми були.

3. Земля стогнала, й дико корчилась від болю,
її грудьми ми захистили від біди.
Та не вернулися назад із поля бою,
Які ж тоді з тобою юні ми були.

4. Давно уже буремні грози відгриміли,
Давно війни зарубцювалися сліди.
Давно уже воєнні рани відболіли,
Ми ж молодими залишились назавжди.