Я бачив, як вітер березу зломив,
Коріння порушив, гілля потрощив,
А листя не зв’яло і свіже було,
Аж поки за гору вже сонце зайшло.

Я бачив, як серну підстрелив стрілець,
Звалилася, бідна, прийшов їй кінець,
Боротися з смертю було їй не в міч,
Одначе боролась, поки зайшла ніч.

Я бачив — метелик поранений млів,
Крильце перебите на сонечку грів, —
Ще трошки пожити на думці було,
І, може, пожив би, так сонце зайшло.

На світі у кожного сонце своє;
Любенько живеться, як сонечко є,
А згасне те сонце — і жити шкода,
На світі без сонця усе пропада.

Зі мною розсталась дружина моя —
Зостався на світі без сонечка я,
Одначе на себе я смерть не зову,
А з серцем розбитим живу та й живу.