Як єм йшов од милої,
Світив місяць,світив ясний високо.
Вона за мном позерала,
Чим одишов далеко.
Вона за мном позерала,
Чим одишов далеко.

Недалеко єї хати, вона вийшла
Ген, за хату й кликала :
—Ой вернися, мій миленький,
Чим я тя погнівала?
—Ой вернися, мій миленький,
Чим я тя погнівала?

Ой не треба мя кликати,
Юж не треба мені ничого,
Був я вчера під віконцем,
А ти мала іншого!
Був я вчера під віконцем,
А ти мала іншого!

Ой не мала я іншого,
Ой не мала я іншого, не мала.
Він мя просив розмариї,
Я му вікном подала.
Він мя просив розмариї,
Я му вікном подала.

Ой не треба, моя мила,
Тої квітки давати.
Та не треба, моя мила,
По двох нараз кохати.
Та не треба, моя мила,
По двох нараз кохати.