Як задумав пан Петлюра
Сватать молоду,
Та й посунув на Вкраїну
Всю свою орду.
Скликав гостей на сватання,
Яких сам хотів,
Не забув він припрохати
Й німецьких панів.
Приїхали «любі» гості
З радістю до нас.
Небагато — триста тисяч,
Повний тарантас
Бенкетують та регочуть,
Сіли за столи
Та силоміць на Вкраїні
Сватання зняли.
З ними всівся пан Петлюра,
Ейгорна віта,
Що збулась його щасливо
Гадана мета.
Та й п’ють собі, веселяться,
Аж чарки дзвенять...
А повстанці-партизани
Стежать і не сплять.
Прислухались, аж Вкраїну
В неволю дають,
Скоропадського-катюгу —
Гетьманом беруть.
Пили, пили, веселились,
Полягали спати,
А повстанці-партизани
Стали міць збирати.
Як зібралися вони,
Славні партизани, —
Загриміло-загуділо,
Мов той грім ударив!
Прокинулись гості вранці —
Хміль голови рве,
Нема вина, суха чарка,
У горлі дере.
Та й бігають по подвір’ї:
«А де ж тарантас?
Де Ейгорн, де пан Петлюра?
А де ж гетьман наш?»
Партизани ж не гуляють,
Мед-вино не п’ють, —
Гайдамаків-січовиків
Й панів-німців б’ють!
Гей, ви, славні партизани,
Слава, слава вам,
Що не дали України
Розпинать панам!