Українські народні пісні

ЯК ЗАДУМАВ СЕЛЯНИН МІЩАНОЧКУ ВЗЯТИ
Українська народна пісня

Як задумав селянин міщаночку взяти,
Вона йому й отказала: «Я ж не вмію жати!»
Ізробив їй новий серп, щоб уміла жати,
Одкинула новий серп далеко от себе:
— Не жала я й у батюшки, не буду і в тебе!
Ой ти знав, нащо брав міщаночку з міста, —
Я не їла і не хочу гречаного тіста!
Ой ти знав, нащо брав малу-невеличку,
Мене мати згодувала, як перепеличку!
Ой ти знав, нащо брав, — я не вмію жати,
Напни мені холодок, я буду лежати!
Зроби хату і кімнату, буду шинкувати,
Буде твоя пшениченька в степу зимувати.
Ой я сяду на сонечку, а ти сядь у холодку,
Зрисуй мене на бумазі, а я тебе на лубку.
Як поїхав її муж у поле й орати,
Його жінка чорнобрива — у корчму гуляти.
Оре, оре її муж, на шлях поглядає;
Чужі жінки обід несуть, а його — чортмає.
— Чогось моя мила обід опізнила,
Чи не знає, де й орю, в полі заблудила?
Ой іде мужик з поля вже постогнуючи,
Його жінка біжить з корчми вже й виспівуючи.
Як приїхав мужичок із поля додому,
Лежить жінка на порозі та й дрига ногою.
— Ой ти, жінко ж моя, коротушечко,
Дай мені вечеряти, моя душечко.
— Як ти ж був у полі, а я була в місті,
Яка ж тобі вража мати зготовила їсти?
Якби ж я дома була, зарізала б каплуна,
А то була в місті, чорта будеш їсти.
На полиці сухарець — миша не доїла,
Під лавкою капусточка, під лавкою біла,
Восьма неділя, як вона кипіла,
А то їж, коли хоч, коли не зводніла.
Хоч їж, хоч не їж, вчини мою волю:
Ще й скачи гайдука і передо мною.
А той мужичище узявся в бочище:
— Ой дивися ж, моя пані, який гайдучище!
— Дивітеся, люди, а що з того буде? —
Що я свого мужика та навчила гайдука;
Не пивши, не ївши, скаче одурівши.
Розсердився мужичок, не схотів скакати;
Взяла його за чуприну, викинула з хати.
Била, била волочила, пішла позивати;
Присудили мужику ще й жінки прохати.
Сидить мила на покуті, ножки підібгавши,
Стоїть милий у порога, і шапочку знявши:
— Прости мене, мила, що ти вчора била,
Куплю тобі цебер меду, коновочку пива.
— Од пива болить спина, од меду голова,
Купуй мені горілки, щоб я весела була.
Бо я пила горілочку, так буду і пити,
Як учила мужика, так і буду вчити.
Навчила мене мать, як мужа шанувать,
А я буду годити, хорошенько водити:
По морозу босяка, по кропиві голяка,
Щоб не помочився, щоб не заросився.
Отак жінки робили, чоловіків дурили.
Як прийде косовиця, тоді жінка красавиця.
Як прийдуть житні жнива, тоді ходе, як не жива,
Як прийде Покрова, то вп’ять жінка здорова.

Походження та примітки

ЯК ЗАДУМАВ СЕЛЯНИН МІЩАНОЧКУ ВЗЯТИ. В.

Запис. П. Д. Мартинович 1885 р. від кобзаря Федора Гриценка.

Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук УРСР, фонд 11—4, одиниця зберігання 592, сторінки 43—44.

Варіанти

  • Журнал «Киевская старина», 1882 — 1906, 1882, кн. XII
  • А. Бигдай, Материалы к изучению Кубанского казачьего войска. Песни кубанских и терских казаков, М., в. 1—4, 1896; в. 5—7, 1897; в. 8—12, 1898, 1896, в. 1, ч. 38
  • «Праці товариства дослідників Волині», т. XIV, Житомир, 1920, сторінка 143, ч. 5
  • «Буковинські народні пісні. Упорядкування, вступна стаття та примітки Л. Ященка», К., 1963, сторінка 57 (з мелодією)
  • «Пісні Явдохи Зуїхи. Запис. Гнат Танцюра. Упорядкування, передмова та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко, редакція та упорядкування нотних матеріалів 3. І. Василенко. Відповідальний редактор О. І. Дей», К., 1965. (мелодія «І лід тріщить»).

Джерело

Тематичні розділи

  • Жартівливі пісні
  • Родинно-побутові пісні
  • Сімейне життя. Вади чоловіків і жінок
  • Свавільні, вередливі, хитрі й запанілі жінки. Приборкання примхливих та непокірних