Українські народні пісні

ЯК ЗАХОТІВ МУЖИЧОК МІЩАНОЧКУ ВЗЯТИ
Українська народна пісня

Як захотів мужичок міщаночку взяти,
Та зробив їй новий серп, та щоб пішла жати. (Двічі)

— А я зроду не жала і жати не буду,
Напни мені халабуду, я лежати буду! (Двічі)

Ой ти знав, нащо брав міщаночку з міста,
Я не їла і не буду гречаного кіста! (Двічі)

Як пішов мужичок у поле й орати,
Його жінка чорнобривка — у шинок гуляти. (Двічі)

Оре, оре мужичок, на шлях поглядає.
Чужі жінки обід несуть, а його немає! (Двічі)

Іде з поля мужичок та постогнуючи,
Його жінка з шинку йде та й вигукуючи! (Двічі)

Як прийшов мужичок, сів та й оддихає,
Його жінка серед хати ногами махає. (Двічі) 4

— Ой здорова, моя мила, ой що ти робила?
Чи ти мені вечеряти борщу наварила? (Двічі)

— Ой ти був у полі, а я була в місті,
Яка ж тобі вража мати зготовила б їсти? (Двічі)

На полиці лежить сухар миша не доїла,
А під лавкою капуста та вже й побіліла!
Четвертая неділенька, як вона й кипіла!

Ой мій милий, милесенький, ввольни ж мою волю —
Та поскачи гайдука та й передо мною! (Двічі)

Дурний мужичище узявсь у бочище:
— Подивися, моя мила, який гайдучище! (Двічі)

— Дивітеся, добрі люди, й а що з того буде?
Як я свого мужика та навчила гайдука. (Двічі)

Не пивши, не ївши скаче іздурівши!
Била жінка мужика, пішла й позивати,
Присудили мужика ще й жінку прохати. (Двічі)

Стоїть мужик у порога та й шапочку знявши,
А перед ним його мила ще й у боки взявши.
Отак воно усім бува, а хто жінок слуха! (Двічі)

Походження та примітки

ЯК ЗАХОТІВ МУЖИЧОК МІЩАНОЧКУ ВЗЯТИ. Б.

Запис. П. Д. Мартинович 1875 р. від кобзаря Остапа Вересая.

Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук УРСР, фонд 11—3, одиниця зберігання 562, сторінка 5.

Варіант, записаний 1889 р. О. Малинкою від кобзаря П. Чуба (ЭО, 1892, № 1, сторінки 172—173), має продовження:

Стоїть милий у порога, шапочку ізнявши;
Сидить мила на покуті, ножки підобравши.
— Прости ж мене, мила, що ти мене била,
Куплю тобі цебер меду і коновку пива.
— Що й од пива болить спина, а од меду голова, —
Купи мені горілочки, щоб я весела була.
Я ж тобі, мій миленький, работать не велю,
Далебі не велю, єй-богу, не велю:
Дровець, милий, нарубай і лучини наскіпай,
І муки намели, і горілки розгадай,
Сядь собі на покуті і ноженьки підобгай.
Як пила я горілочку, так і буду пити,
Як я била мужика, так і буду бити.
Била жінка мужика, к стовпу прив’язавши.
Била мила мужика, у помийницю товкла,
Із помийниці витягала, качалкою потягала.
Научила мене мать, як мужа шанувать:
Хорошенько водить по кропиві голяком,
(по кропиві голяком), й по морозу босяком,
Щоб не заросився і щоб не замочився.

Варіанти

  • Журнал «Киевская старина», 1882 — 1906, 1882, кн. XII
  • А. Бигдай, Материалы к изучению Кубанского казачьего войска. Песни кубанских и терских казаков, М., в. 1—4, 1896; в. 5—7, 1897; в. 8—12, 1898, 1896, в. 1, ч. 38
  • «Праці товариства дослідників Волині», т. XIV, Житомир, 1920, сторінка 143, ч. 5
  • «Буковинські народні пісні. Упорядкування, вступна стаття та примітки Л. Ященка», К., 1963, сторінка 57 (з мелодією)
  • «Пісні Явдохи Зуїхи. Запис. Гнат Танцюра. Упорядкування, передмова та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко, редакція та упорядкування нотних матеріалів 3. І. Василенко. Відповідальний редактор О. І. Дей», К., 1965. (мелодія «І лід тріщить»).

Джерело

Тематичні розділи

  • Жартівливі пісні
  • Родинно-побутові пісні
  • Сімейне життя. Вади чоловіків і жінок
  • Свавільні, вередливі, хитрі й запанілі жінки. Приборкання примхливих та непокірних