Як я мала літ шістнадцять,
То й не любила нікого,
Як повернуло на сімнадцять,
То й полюбила одного.

В сад вишневий я ходила,
Та все в дванадцятім часу,
Ти цілував рожеві вуста,
Я відкривала всю правду.

Як не любила, була біла,
Як полюбила, згасла кров,
Зчорніло личко, змарніли брови
Через проклятую любов.