|
Список рекрутських, солдатських, жовнірських пісень:
· 1
· 2
· 3
· 4
· 5
· 6
· 7
· 8
·
Значна частина рекрутських та солдатських пісень генетично пов'язана з козацькими, які пристосовувалися до обставин солдатського життя. Іноді в пісні мінялося тільки слово "козак" на "рекрут", "солдат", "жовнір". Але складалося і багато нових. Типовим для них було поєднання усталених традицією образів з поетичними узагальненнями, що відбивали нові явища й події. Примусовий набір до війська, запроваджений на Україні з другої половини XVIII ст. Служба в царській армії спочатку була довічною, з кінця XVIII ст. двадцятип'ятилітньою, пізніше - двадцятилітньою (тільки з середини XIX ст. цей термін скоротився до десяти років). Надії повернутися додому, побачитися з рідними у солдата майже не було. Тому, проводжаючи в рекрути, прощалися навічно, оплакували в голосіннях, як померлого. Звідси й пісенний образ "вічної служби", "вічної розлуки".
Життя жовніра - солдата австрійської армії - нічим не відрізнялося від життя солдата царської армії. Про це переконливо свідчать жовнірські (їх ще називають вояцькі) пісні. Ідейно-тематичні мотиви у них такі ж, як і в піснях про царську службу. Тому й розглядаються вони разом із солдатськими.
Рекрутчина виступає у піснях як соціальне зло, від якого в першу чергу страждали найбідніші. Під час набору панували несправедливість, хабарництво. Поміщик здавав у солдати навіть того, хто не був придатний до служби: "Хлоп до міри не дістав, панок грішми підсипав..." Віддавали в рекрути сироту, у якого "ні неньки, ні вітця", або вдовиного сина-одинака. Типовим для багатьох пісень є опис тієї ради, що її радять пани й багачі, "кого в некрути дати". Вибір їхній падає на сироту, на вдовиченка.
Є чимало пісень, у яких народ відверто осуджує царя і загарбницьку політику: цар, цісар не відпускає рекрутів додому, бо "здобич має", хоче "чужу землю звоювати", "цілий світ звоювати". Він байдужий до людських страждань:
Сльозми моря не доповниш, Царя грішми не вдовольниш, Сина з війська не визволиш.
Народна уява створила образ тяжкої, голодної, кривавої "цісарської дороги", якою женуть новобранців.
Рекрутські та солдатські пісні у переважній більшості глибоко трагічні за змістом. Кожне їхнє слово породжене болем і відчаєм, облите гіркими слізьми. Вся образна система їх спрямована на те, щоб передати горе й страждання, настрої туги, суму, розпачу. У новобранців очі позаплакувані, дорога, якою їх ведуть, "слізоньками перелитая", іде вона через терен (символ страждання); на хлопця кують кайдани, шиють чорним шовком сорочку, чорний ворон кряче, віщуючи смерть; поширений образ гори теж асоціюється з горем, тяжким життям; солдат служить з бідою, у нього - смерть за плечима; доріженька кривавая, течуть кривавії річки (потічки), "неня-удовиця кервавими плаче", солдати бродять "в кирві по колінця".
Лейтмотивом пісень про рекрутчину й солдатчину б підневільність, примусовість служби, насильство над людиною. Це позначилося і на художніх образах. Так, поряд з традиційним метафоричним описом бездомного життя ("мене змиють дрібні дощі..."), з'являються і такі: "змиють мене капралі, розчешуть улани", "будуть нас промивати, а щорання по сто палок давати"; опис битви (мостити мости, гатити греблю тілами) доповнюється словами про те, що рекрутів женуть на смерть: "Загатимо ними глибокеє море та будем їх м'ясом звір'є годувати..."; відомий образ битва - оранка поєднується з новими поетичними асоціаціями: солдат - той же ґазда, тільки має він "в царя плужок - через плечі карабінок", орють на війні карабіном.
Чимало пісень складено про смерть солдата. Основна їх думка - жорстокість війни, марність смерті солдата в ім'я чужих інтересів, часто на чужій землі. Жахливі картини кривавого бою, людських страждань, каліцтва постають із цих пісень. Народ осуджує й проклинає війну і тих, хто її затіває:
А хто хоче воювати, Дай му, боже, помирати!
Список рекрутських, солдатських, жовнірських пісень:
· 1
· 2
· 3
· 4
· 5
· 6
· 7
· 8
·
|