Українські народні пісні

Баян

Баян
Баян

Історична довідка

Прототипом сучасного баяна була губна гармонія, її появу в Росії пов’язують з прізвищем туляка Сизова. На початку XIX ст. тульські майстри виготовили кілька таких інструментів-іграшок. Згодом Сизов придбав на Нижегородському ярмарку семиклавішну ручну гармонію, що потрапила в Росію з Угорщини. На її основі тульські майстри сконструювали сучасну гармонію, яка швидко поширилась. На Україні вона зразу ж увійшла в музичний побут народу, на ній почали виконувати танцювальну музику. Коли не було можливості знайти троїсту музику чи духовий народний оркестр, гармонія супроводжувала весь весільний обряд. Часто її вводили до складу народних інструментальних ансамблів, зокрема троїстої музики, де вона підтримувала гармонічний супровід. Роль гармонії в цих ансамблях була другорядною.

Гармонії бувають найрізноманітніших конструкцій і типів: «вєнка», саратовська, єлецька, плавська 1 тощо. Найбільш розповсюдженою на Україні була «вєнка» — дворядка з російським строєм. Починаючи грати на ній, музикант через спеціальний душник втягував повітря в міхи. Російські музичні майстри перевернули на другий бік пластинку з голосниками, завдяки чому стало можливим грати зразу, без попередньої підготовки. Крім цього, в звукоряд гармонії було внесено ряд хроматизмів та значно розширено діапазон як правої, так і лівої клавіатури.

Другою різновидністю гармонії, що широко побутує в народі, є хроматична, де звукоряд правої клавіатури хроматичний. Вона буває дво- і трирядною. Кожна різновидність гармонії мала відповідний звукоряд і його стрій. Наприклад, лівенська гармонія мала звукоряд, показаний на прикладі 13.

Звукоряд лівенської гармонії
Звукоряд лівенської гармонії

Звукоряд єлецької гармонії інший (приклад 14).

Звукоряд єлецької гармонії
Звукоряд єлецької гармонії

Звукоряд касимовської, так званої поповки, має ще інший стрій і обсяг (приклад 15).

Звукоряд касимовської гармонії
Звукоряд касимовської гармонії

Гармонія має ряд значних недоліків, які обмежують технічну вправність гармоніста, не дають йому можливості завжди точно відтворити мелодичний малюнок і гармонічний супровід. Основним недоліком є те, що на гармонії функція лівої руки та правої настільки між собою зв’язані, що від цього або губиться гармонічний супровід, або спрощується мелодія. Причиною тому є звучання різних тонів на розтягання та стискування міха на одних і тих же клавішах правої та лівої клавіатур. Наприклад, якщо при розтягуванні міха на ноту до першої октави звучить акорд до, мі, соль в лівій руці, то при стискуванні міха в цьому ж клавіші звучатиме інший звук та інший акорд, який супроводить цей звук.

Виконавська техніка на гармонії значною мірою залежить від вправного володіння міхом цього інструмента. Вивчаючи мелодію народного танцю чи пісні, виконавець зразу ж підбирає до неї і гармонічний супровід, який цілком залежить від стискування та розтягування міха.

Лівенські майстри сконструювали гармонію, де цього недоліку вже нема. Їхній інструмент при розтягуванні і стискуванні міха давав один і той же тон. Згодом цей принцип був перенесений на структуру баяна. В решті різновидностей гармоній (череповецькі, єлецькі, невські та інші) ці недоліки залишились. Музичні майстри, взявши за основу гармонію з хроматичним звукорядом, сконструювали перший баян. Його творцем був відомий петербурзький музичний майстер Стерлінг, який зробив перший зразок гармонії з повним хроматичним звукорядом на замовлення відомого гармоніста кінця XIX ст. Орлеанського-Титаренка. Назвав він хроматичну гармонію баяном на честь легендарного співця з «Слова о полку Ігоревім». З того часу всі конструкції хроматичних гармоній називають баянами 2.

Сучасні баяни виготовляються за двома системами: ленінградською і московською, найбільш поширеною. Роблять також баяни, які називають виборними. Звукоряд їх побудований за принципом фортепіано. Клавіатура лівої руки тут є продовженням клавіатури правої, тільки для більш низьких октав. Оволодіння технікою гри на цьому баяні значно складніше, ніж на баяні з готовими акордами. Особливо ретельної і систематичної праці вимагає оволодіння клавіатурою лівої руки. Виборний баян має ширші художньо-виражальні та технічні можливості. Він може бути використаний як сольний та оркестровий інструмент в оркестрах українських народних інструментів. Баяністи, які грають в оркестрах на баянах з готовими акордами, користуються переважно клавіатурою правої руки. На виборному баяні в оркестрі можна однаково успішно грати на обох клавіатурах. Взагалі виборний баян — дуже перспективний інструмент. На жаль, на Україні він поширюється зовсім недостатньо.

Зараз дуже розповсюджений баян, у якому клавіатура для лівої руки має баси і готові акорди, що особливо приваблює широкі кола музикантів.

Опис та характеристика

Корпус баяна складається з двох прямокутних дерев’яних коробок, з’єднаних міхом. На коробці, призначеній для правої руки, розміщено гриф з клавіатурою (три ряди «ґудзичків»). Клавіатура для лівої руки розташована прямо на зовнішній спинці коробки. Всередині коробки прикріплені механіка клавіатури та планки з голосниками. Коробки прикриваються спеціальними кришками з віддушинами (отворами). Якщо натискати на клавіші, то віддушини відкриваються. Розтягуючи або стискуючи міх, пропускаємо через віддушину повітря, яке коливає голосник, закріплений на планці.

Розташування готових басів на баяні таке: перший та другий ряди від міха — це баси, а третій, четвертий та п’ятий — акорди. Основним рядом басів є другий. До кожного з басів відносяться акорди, розташовані у третьому (мажорний тризвук), у четвертому (мінорний тризвук) і п’ятому (домінантсептакорд). Буває також шостий ряд басів (зменшені септакорди). У правій руці розташування клавіш таке: білі відповідають діатонічному звукоряду, а чорні — його хроматизми. Весь хроматичний звукоряд баяна охоплює в сукупності до восьми октав (приклад 16).

Звукоряд баяна
Звукоряд баяна

Останнім часом виготовляються інструменти, які поєднують в собі властивості виборного баяна і баяна з готовими акордами. Це досконалий тип концертного інструмента, який має чудовий звук органного тембру.

Широкі технічні можливості баяна відкривають необмежене поле творчої діяльності виконавців. Баян використовується для супроводу співу, як сольний інструмент, а також в ансамблях та оркестрах народних інструментів.

Для баяна написано ряд шкіл та багато музичних творів. На Україні особливо плідно працюють на цьому поприщі М. Різоль та С. Чапкій.

Баян
Баян

На баяні правою рукою можна грати поодинокі звуки, терції, акорди та їх обернення. В лівій руці на п’яти рядах клавішів розташовані баси та такі стабільні акорди: мажорні (великі), мінорні (малі) та домінантсептакорди.

Прийоми гри: легато, стаккато, арпеджіо, тремоло, глісандо, деташе та ін.

Звукоряд баяна
Звукоряд баяна

Звукоряд — хроматичний.

Походження та примітки

1 Саратовська, єлецька, плавська, лівенська, череповецька — ці та інші назви гармоній походять від назв міст, де вони були сконструйовані.

2 Докладніше про це див. «О гармонике. Под редакцией А. А. Рождественского», М., 1928.

Дивіться також