Українські народні пісні

Дводенцівка (жоломіга)

Дводенцівка, або жоломіга. За структурою вона така ж, як і півтораденцівка, але має дві рівні дудочки: на правій (якщо дивитися на інструмент від виконавця) вирізують 3—4 отвори, а на лівій — 3. Грають на ній, поєднуючи звукоряди обох дудочок.

Цінну пораду щодо удосконалення дводенцівки дає на сторінках своєї книжки відомий сопілкар Є. Бобровников: «Звичайну жоломігу бажано удосконалити... Для цього... в одній із цівок, точнісінько так, як і в звичайній до-мажорній сопілці, проріжте шість дірочок, а на другій чотири... Коли гратимете на такій жоломізі, створюватиметься враження, ніби виступає двоє музик» 1. І дійсно, якщо врахувати, що цівка, на якій грають пальцями правої руки, має до-мажорний звукоряд (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі), а цівка, на якій грають пальцями лівої руки, — звукоряд квінти (до, ре, мі, фа, соль), то запропонована Бобровниковим аплікатура дозволяє грати подвійними звуками в обсязі дуодецими (приклад 9).

Запропонована Бобровниковим аплікатура
Запропонована Бобровниковим аплікатура

Партія другого голосу виконується то на другій, то на першій дудочках (див. позначення в нотному прикладі).

Практично застосування в ансамблях та оркестрах українських народних інструментів дводенцівка не має. Збереглась вона переважно на Гуцульщині в музичному побуті чабанів.

Приклад партії жоломіги
Приклад партії жоломіги

Походження та примітки

1 Є. Бобровников, Грай, музико, К., 1963, стор. 45—46.

Дивіться також