Українські народні пісні

Контрабас

Контрабас є найбільшим за розмірами і низьким за звучанням струнним смичковим інструментом із сім’ї скрипок. Контрабаси почали виготовляти в першій половині XVII ст. в Італії, Англії, Франції та інших європейських країнах. До контрабаса була басова віола да гамба, яка мала шість струн, настроєних по квартах з терцією посередині. Звук цього інструмента в порівнянні з контрабасом був тихим, а техніка гри значно складніша. Проте ще у XVIII ст. поруч з контрабасом в симфонічних оркестрах була й басова віола да гамба. З часом контрабас витіснив її.

Довгий час контрабаси виготовлялись різні за розмірами, кількістю струн і їх строєм. Італійський контрабас спочатку мав три струни, настроєних так: соль контроктави, ре і ля великої октави (приклад 58).

Стрій італійського контрабаса
Стрій італійського контрабаса

В англійському (також трьохструнному) контрабасі вже була інша настройка струн: ля контроктави, ре і соль великої октави (приклад 59).

Стрій англійського контрабаса
Стрій англійського контрабаса

Зразок сучасного чотириструнного контрабаса виготовили італійські майстри Андреа Аматі та Паоло і Пьєтро Маджіні. Спочатку його струни настроювались на октаву нижче від віолончелі: до субконтроктави, соль контроктави, ре і ля великої октави (приклад 60).

Стрій контрабаса
Стрій контрабаса

В оркестровій практиці викристалізувався квартовий стрій струн контрабаса як найбільш доцільний. Тепер контрабас має такий загальновизнаний стрій: мі і ля контроктави, ре і соль великої октави (приклад 61).

Звукоряд контрабаса
Звукоряд контрабаса

Для зручності нотується на октаву вище.

Контрабас використовується в основному як оркестровий інструмент.

Серед контрабасистів, проте, трапляються виконавці-віртуози, які дають самостійні відкриті концерти. Широко відомими стали Драгонетті, Андреалі, Вах, Гаузе, Свобода, Сімон, Сладек та багато інших.

Концерти та сольні п’єси для контрабаса писали Штейн, Россаро, Ласка, Грабе та інші виконавці на цьому інструменті.

Штрихи на контрабасі застосовуються такі ж, як і на інших струнних смичкових інструментах. Але великі розміри контрабаса, короткий смичок, який тримають навису, а також особливості гри на ньому (грають сидячи на високій табуретці або стоячи) дещо сковують виконавця.

Стати цілком сольним інструментом контрабасу заважає його низький регістр і трохи глухуватий звук.

Коли і як потрапив контрабас на Україну — невідомо. В кінці XVII і особливо у XVIII ст. тут у садибах магнатів існували численні симфонічні оркестри з кріпаків. Такі оркестри були у Києві, Полтаві, Харкові, Херсоні та інших містах України. Чимало здібних музикантів проходили науку в Італії у видатних виконавців і педагогів. Серед них були й контрабасисти, які добре грали не лише на контрабасі, а й на віолончелі. Контрабаси, як і інші музичні інструменти (особливо смичкові), завозились на Україну з Італії, Франції, Німеччини.

Спочатку їх використовували лише в кріпацьких симфонічних оркестрах. В народних інструментальних ансамблях грали та й тепер грають переважно на басолі.

В народну оркестрову практику контрабас ввійшов значно пізніше, десь у XIX ст. Використання його, яке розпочалося в західних областях України, пов’язане з розширенням складу народного інструментального ансамблю троїстої музики. Тепер контрабас використовується в народних ансамблях поруч з скрипками, цимбалами, сопілками тощо.