Українські народні пісні

Луска

Луска — не інструмент у звичному розумінні цього слова, а звичайнісінька тоненька пластинка, що нагадує собою пищик, або трость. Названа вона лускою тому, що пищиком служить велика луска з риби, яку вкладають в нижні зуби і притискають язиком. Дуючи на неї, виконавець видобуває специфічний звук, який певною мірою нагадує звук свистка. Змінюють висоту звука натягуванням і розслабленням губ та інтенсивністю подачі повітря з легенів.

Крім луски з риби, для перепонок-пищиків використовують старанно відшліфовану тоненьку і гнучку рогову пластинку, березову кору, прямокутний шматочок кіноплівки тощо. На тоненькій пластинці з березової кори, наприклад, грають не так, як на лусці з риби. її прикладають до губ, легенько розтягують і приводять в коливання, втягуючи повітря в себе. Чимало народних виконавців блискуче грають не лише на лусці, а й на бузиновому, грушевому чи барвінковому листках. Вони майстерно імітують спів птахів, а іноді виконують досить складні музичні твори. Серед виконавців на лусці слід відзначити М. Гоянюка та Я. Полатайчука з Івано-Франківської області, А. Клопотенка з м. Шполи Черкаської області, М. Тарана з Києва та багатьох інших. Я. Полатайчук на Міжнародному фестивалі молоді був за цей виступ відзначений золотою медаллю.

Луску використовують в оркестрах Державного українського та Волзького народних хорів. На ній грають також у Білорусії. Серед народу така музика дуже поширена.