Українські народні пісні

Баян

Лауреат міжнародних конкурсів баяністів Р. Юсипей
Лауреат міжнародних конкурсів баяністів Р. Юсипей
Схема правого півкорпусу баяна з ламаною декою
Схема правого півкорпусу баяна з ламаною декою: 1 — гриф: 2 — права клавіатура; 3 — клавіатурні клапани; 4 — резонатори: 5 — голосові планки: 6 — ламана дека

Історична довідка

Біографія баяна складається з двох етапів: перший — це виникнення і становлення гармоніки, другий — перетворення гармоніки в баян. З першою частиною читач уже знайомий. Отже, зупинимося на головних шляхах становлення баяна. Насамперед підкреслимо, що баян — це вдосконалена гармоніка з хроматичним звукорядом. Свою назву інструмент одержав від імені давньоруського співця Бояна.

Уже в 90-х рр. XIX ст. багато майстрів, які працювали над виготовленням гармоніки, називали свої інструменти баянами. Але найбільше сприяв популяризації цієї назви відомий гармоніст-віртуоз Я. Орлеанський-Титаренко. В 1907 р. на його замовлення петербурзький майстер П. Стерлігов виготовив хроматичну чотирирядну гармоніку, основний звукоряд в якій розташував у перших трьох рядах, а четвертий ряд був дублюючим. Значно розширена була ліва клавіатура: вона мала баси і готові мажорні, мінорні і домінантсептакорди. Інструмент мав гарну настройку і приємний тембр. Активно концертуючи, Я. Орлеанський-Титаренко сприяв поширенню баяна.

Гортаючи основні сторінки формування баяна як відмінного від гармоніки інструмента, слід перш за все зазначити, як у 1891 р. майстер Мірвальд у Баварії сконструював першу хроматичну гармоніку, в якій клавіші правої клавіатури розташував у три ряди, а звуки були однакові за висотою на стиснення і розтягання міха і йшли в порядку хроматичної гами. В цій гармоніці в Італії було вдосконалено ліву клавіатуру, яка була доведена до 36 клавіш і, крім басів і мажорних тризвуків, з’явилися ще й мінорні. У 90-х рр. XIX ст. ця гармоніка стала відомою в Москві. Система Мірвальда дістала перевагу в Росії, бо розташування кнопок на правій клавіатурі забезпечувало тотожність пальцівки в тональностях, що знаходяться в мало-терцієвому відношенні, тоді як у гармоніках П. Стерлігова при наявності півтонів звукоряд був розташований зручніше для переходу на його інструмент гармоністів з діатонічних гармонік. Зате П. Стерлігов у своїх наступних баянах дуже грамотно і зручно вдосконалив ліву клавіатуру, застосувавши кварто-квінтове розташування по вертикалі басів, а також мажорних, мінорних акордів і домінантсептакордів. Так система правої клавіатури, винайдена Мірвальдом, у поєднанні з системою лівої клавіатури, сформованої П. Стерліговим, заклала основу баяна — хроматичної гармоніки, яка стала інструментом не лише аматорів, а й професіональних музикантів.

У 20—30-х рр. XX ст. було налагоджено промислове виробництво баянів 52x100, де перше число означає кількість кнопок на правій клавіатурі, а друге — їх кількість на лівій. Згодом для професіональних музикантів почали випуск баянів 58x120, розширивши звукоряд правої клавіатури і додавши ще один вертикальний ряд зменшених септакордів на лівій клавіатурі. Такі баяни (52x100) і (58x120) фабричного та індивідуального виробництва використовуються переважною більшістю баяністів і нині.

У 40—70-х рр. сфера використання баяна значно розширюється. Баян стає улюбленим інструментом багатьох музикантів і слухачів. Він звучить на сімейній вечірці і на масовому весіллі, входить до складу троїстої музики та інших малих інструментальних ансамблів. Це основний інструмент сільського вчителя музики, міських і сільських колективів художньої самодіяльності. Професіональні баяністи виступають у філармоніях та інших концертних установах. Баян став сольним і ансамблевим інструментом професійних та аматорських оркестрів народних інструментів. Створюються однорідні ансамблі та оркестри баяністів. Гучну славу здобуває в Україні квартет баяністів Київської філармонії, організований прославленим баяністом М. Різолем.

Музична промисловість України налагодила серійний випуск баянів на Житомирській, Кременецькій і Полтавській фабриках. Серед музичних майстрів різних часів особливо відзначаються К. Міщенко (Харків), Шевер (Нікополь), Грабовський (Житомир), Брюхацький (Запоріжжя), Фусов, Лук’яненко, Кузовков (Умань) [35, с. 113].

Як сольний і ансамблевий інструмент баян займає вагоме місце на концертній естраді. Гра на баяні викладається в дитячих, середніх і вищих музичних навчальних закладах. Але при всій мелодичності, поліфонічності, красі звука та інших достоїнствах баяна, музикантів-професіоналів не задовольняють готові акорди, що обмежують можливості виконавства, не дозволяють грамотно передавати композиторський задум. Так зародилася ідея готово-виборного баяна. Вже наприкінці XIX ст. з’являються баяни з виборною лівою клавіатурою за аналогією з правою клавіатурою. Відмінність була лише в тому, що ліва клавіатура охоплювала більш низький регістр. А в 1929 р. конструктор-винахідник П. Стерлігов сконструював ліву клавіатуру з відповідним механізмом переключання готових акордів на виборний звукоряд. За таким зразком і поширився серед професіоналів готово-виборний баян індивідуального, а пізніше — фабричного виробництва.

З другої половини XX ст. починається новий етап у розвитку баяна як високопрофесійного концертного інструмента: у цей час активно створюються багатотемброві готово-виборні баяни, перший крок до яких зробив ще український майстер К. Міщенко в кінці XIX ст. У 1970 р. Ю. Волкович виготовив чотириголосий готово-виборний баян марки «Юпитер», що в 1974 р. отримав Велику золоту медаль і диплом І ступеня на Лейпцизькій ярмарці. Цей баян приніс нашим баяністам багато перемог на міжнародних конкурсах. Такого типу багатотемброві готово-виборні баяни «Україна» виготовляються зараз Житомирською фабрикою. З’явилися також п’ятиголосі багатотемброві баяни. В таких інструментах є 15 і більше різних тембрів, які певною мірою наслідують багато інструментів: гобой, кларнет, фагот і навіть орган.

Вдосконалення технічних можливостей інструмента, збагачення його тембральної палітри дозволило значно підняти професійну майстерність баяністів. Якщо в 30—40-х рр. XX ст. баяністи переважно акомпанували пісням і танцям, то з 50-х рр. баян стає повноправним концертним інструментом. Сьогодні в репертуарі високопрофесійних баяністів головне місце займають сонати, сюїти, концерти, зокрема, твори світової (И. С. Бах, В. А. Моцарт, А. Вівальді, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Р. О. Шуман, М. П. Мусоргський, П. І. Чайковський) та української (М. В. Лисенко, В. С. Косенко, Л. М. Ревуцький та ін.) класики.

Незважаючи на те, що баян став явищем багатонаціональної світової музичної культури, слід особливо підкреслити досягнення української баянної школи, яка пов’язана перш за все з діяльністю Київської консерваторії, де з 1938 р. під керівництвом професора М. М. Геліса була організована кафедра народних інструментів. Тут у різний час науку баянного виконавства, примножуючи з покоління в покоління, викладають професори І. Алексеев, М. Різоль, М. Давидов та ін. Найбільшою популярністю з випускників користувалися І. Журомський, М. Різоль, В. Безфамільнов, В. Зубицький та ін. Значний вклад у створення національного баянного репертуару внесли К. М’ясков, І. Сільванський, І. Шамо, їх справу гідно продовжили В. Зубицький, A. Білошицький, В. Рунчак, Ю. Шамо (Київ), В. Підгорний (Харків), B. Власов (Одеса) та ін.

У 1991 р. М. Давидовим у Київській консерваторії (вперше по баяну) захищена докторська дисертація «Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста» [35, с. 127].

На платне навчання до Київської, Одеської і Донецької консерваторій щорічно приїздять іноземні студенти і аспіранти.

Наші баяністи постійно здобувають найвищі нагороди на міжнародних конкурсах, що відбуваються в Німеччині, Австрії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландах, Югославії, США, Польщі та інших країнах. З підготовлених українськими вузами баяністів станом на 1998 р. 13 стали лауреатами міжнародних конкурсів.

Про популярність багатотембрових готово-виборних баянів «Україна» (особливо останньої конструкції) свідчить той факт, що вони оптом скуповуються за валюту європейськими країнами [35, с. 127].

Особливості конструкції багатотембрового готово-виборного баяна

Як уже зазначалося, баян є вдосконаленою хроматичною гармонікою, і в загальних рисах конструкція його є такою самою, як і гармоніки, що описана раніше. Зосередимося лише на деяких особливостях багатотембрового готово-виборного баяна.

  • По-перше, цей баян має широкий діапазон хроматичного звукоряду — від мі великої октави до соль п’ятої октави.
  • По-друге, на правій клавіатурі баяна не три, а п’ять вертикальних рядів кнопок: перший і другий ряди дублюються четвертим і п’ятим, що дає можливість, не міняючи пальцівки, грати в будь-якій тональності.
  • По-третє, на лівій клавіатурі, крім основного і допоміжного рядів басів, а також готових акордів (мажор, мінор, домінантсептакорд і зменшений септакорд) є можливість переключення на хроматичний звукоряд (як і на правій клавіатурі), але нижчого регістру.
  • По-четверте, механіка баяна дає змогу натиском на клавішу (кнопку) переключати інструмент на різні голосові тембри. Щоб уявити, як це відбувається, необхідно, перш за все, знати, що тембр звука залежить і від матеріалу, з якого зроблено голосник, і від конфігурації язичка: він може бути тонший чи товщий біля вільного кінця або однаковий по всій довжині. Забарвлення звука залежить також від матеріалу, з якого виготовлені голосові планки, і форми резонаторної камери.

У багатотембровому баяні використовуються кілька блоків голосів, що мають власні тембри. Наприклад, в чотириголосому баяні є чотири блоки, один з яких — основний, за тембром близький до кларнета, другий — до гобоя. Відповідні голоси цих блоків настроюються в унісон. Третій блок імітує флейту-пікколо. Він настроюється октавою вище від основного блока. Четвертий блок імітує фагот і настроюється октавою нижче від основного блока. Ці блоки так і називаються: кларнет, гобой, пікколо, фагот. Отже, натиском регістрової клавіші баяніст через спеціальний ричаг надає доступ повітря тільки на потрібний блок.

Але багатство тембральної палітри зумовлено не лише цими чотирма тембрами, а й всіма різними їх комбінаціями. Таким чином, чотириголосий баян має 15 різних тембрів. Вони включаються клавішами, розташованими на кришці правого півкорпусу, а головні з них продубльовані кнопками на верхній частині півкорпусу, щоб під час гри баяніст міг підборіддям переключати регістри.

Аналогічний принцип зміни тембрів здійснено й на лівій клавіатурі.

Для зміни тембру звука використовують і так звані східчасті та ламані деки, що спричиняють заломлення звукових хвиль, створюючи тим самим приємний приглушений тембр звука.

Залишається лише додати, що в наш час виготовляються також п’ятиголосі готово-виборні баяни, де значно більше різних тембрів.

Дивіться також