Українські народні пісні

Бугай (бербениця)

Бугай. XIX ст. Закарпаття
Бугай. XIX ст. Закарпаття

Історична довідка

Бугай належить до шнуро-фрикційних музичних інструментів (від італ. frictio — тертя), звук в яких видобувається тертям пальців по мембрані або по закріпленому в її центрі пучку конячого волосу чи чагарниковому стрижні. Визначаючи цей інструмент то як «ударний мембранний», то як «струнний басовий» [30, с. 20], А. Гуменюк припускається помилки. Навіть беручи до уваги те, що він класифікував інструменти за системою Геварта, яка передбачає поділ інструментів на групи згідно зі способом видобування звука, мусимо зазначити: на бугаї не грають ударом, і в нього немає ніяких струн.

Ми не маємо точних відомостей про час появи цього інструмента. Відомо лише, що в XIX ст. як обрядовий інструмент бугай епізодично побутував у чехів, молдован, румунів, поляків. В Україні він використовується як акомпануючий ансамблевий інструмент на Гуцульщині, найчастіше в Закарпатті, де має синонімічні назви: «цеберко», «бербениця», «бербениха», «бербенятко» (залежно від розміру діжечки, з якої він зроблений). Його використовують як акомпануючий в народних ансамблях, а також для супроводу співів колядок.

Екзотичність цього інструмента привернула до себе увагу, і тепер його часом можна зустріти на Тернопільщині, Рівненщині та в інших регіонах. Так, до Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України поряд з оригінальним зразком із Рахова потрапив стилізований бугай з Харківського лялькового театру, де наприкінці 70-х рр. XX ст. відроджували вертепне видовище, для супроводу якого використовували цей інструмент.

Ознайомлюючись у музеї з технологією виготовлення (ергологією інструмента) бугая, цікавість до нього виявили керівники народних ансамблів з Черкащини, Кіровоградщини. Поширенню цього інструмента в Україні сприяє те, що його популяризують такі високопрофесійні колективи, як Національний оркестр народних інструментів України, Національна заслужена капела бандуристів України, де до складу невеликих інструментальних ансамблів введено бугай.

Опис і характеристика

Корпусом інструмента є конусоподібна, бокалоподібна або циліндрична діжечка, набрана з вузеньких смерекових клепок (планок), які скріплені між собою дерев’яними (ясеневими) чи металевими обручами. Нижній отвір «діжечки» може бути закритий смерековим дном, а може бути й просто відкритим. Верхній отвір обтягнуто шкіряною мембраною, що кріпиться обручем. До середини мембрани кріплять пучок волосу з конячого хвоста. Найпростіший спосіб його кріплення такий. У центрі мембрани прорізають отвір діаметра 8—10 мм, його краї зміцнюють легкою металевою шайбою з внутрішньої сторони і шкіряною шайбою — із зовнішньої. Через цей отвір із середини пропускають пучок волосу, закріпивши його вузлами з обох сторін мембрани. Розміри діжечок різноманітні. Невеличкий бугай має висоту корпусу 350—400 мм, Діаметр мембрани 180—200 мм. Висота великих інструментів становить 700—900 мм, діаметр 250 мм і більше. Під час гри великий інструмент ставлять на підлогу, граючи ж на малому, один з виконавців його тримає, а інший грає.

Грають на бугаї, сіпаючи з проковзуванням за пучок волосу зволоженими у квасі (пиві) руками. Залежно від того, в якому місці пучка зупиняється рука, змінюється висота звука. Практично видобуваються найбільш стійкі звуки акорду, хоча в сільських ансамблях часто грають і на одній ноті, утримуючи певний темпоритм і вносячи в гру ансамблю народний колорит, елемент гумору. Зрозуміло, що назва інструмента походить від тембру звука...

В ансамблі, керованому наприкінці 70-х рр. XX ст. В. Попадюком, був театралізований номер, коли один з учасників з’являвся на сцені, несучи ніби звичайну діжечку. Несподівано до нього ззаду підбігав інший і починав вправно сіпати за пучок волосу, що звисав з тієї діжечки. Перший артистично вдавав буцімто й не сподівався, що його діжечка так зазвучить, другий же так несподівано зникав, як і з’являвся, зірвавши при цьому своєю віртуозною грою бурхливі оплески...

Не менш ефектно використовується бугай і в інших професіональних та аматорських ансамблях.

Дивіться також