Українські народні пісні

Калатало

Калатало
Калатало

Цей інструмент етнограф і фольклорист М. Сумцов ідентифікував (визначив) ще в 1890 р., а Г. Хоткевич описав його в 1930 р. Обидва вони зазначали, що калатало — це своєрідний дерев’яний дзвінок, який чіпляли на шию худобі, щоб не загубилася в лісі. Дивно, що після цього А. Гуменюк у власній праці під цією ж назвою описує без жодної аргументації зовсім інший ідіофон [30, с. 22]. Він, зокрема, ототожнює калатало з інструментом, який в народі називають торохкалом.

Ось як описує калатало М. Сумцов [89, с. 84]: «Калаталом називається дерев’яна колотушка або дзвіночок на шиї худоби, що пасеться в лісі, яка одягається на биків і корів з тією метою, щоб пастухам було легше розшукувать їх у лісі. Г. Бартельє на засіданні берлінського Товариства антропології і етнології 15 травня 1886 р. указав на цілком схожий дерев’яний дзвіночок на о. Суматрі.. . Тут, зрозуміло, не може бути й мови про будь-яке запозичення, і факт схожості цікавий в тому відношенні, що опосередковано встановлює глибинну давність калатала» (переклад наш. — Л. Ч).

У цьому вислові авторитетного фольклориста бачимо також вказівку на автохтонність калатала в Україні.

Калатало — давній шумовий інструмент у вигляді дерев’яної рівнобічної коробки зі сторонами 80—120 мм, всередині якої прикріплено язичок, що вдаряючись по площинах добре висушеного дерева утворює голосний звук. Автору доводилось бачити на Гуцульщині калатала, всередині яких замість язичка вільно перекочувалась дерев’яна кулька чи камінчик. Коли в побут села ввійшов метал, люди почали виготовляти калатала з бляхи.

Безумовно, головна функція такого інструмента — комунікативна. Звук калатала на шиї корів, свиней, овець допомагав їх віднайти, зібрати стадо. Невеликі калатальця прив’язували також до ніг ловчих птахів, щоб вони не загубилися.

Водночас у процесі виготовлення і використання цих інструментів є й естетичні ознаки. Майстер, який робив ці ідіофони, розраховував їх розміри, матеріал, акустичні властивості залежно від темпераменту тварини, її ролі в стаді. Наприклад, калатало для вожака стада мало відрізнятися і силою звука, і тембральними властивостями. Для флегматичної худоби потрібне більш чутливе і голосне калатало. Звук калатала тупий, глухуватий, але коли йде отара овець чи корів, оркестр калатал творить своєрідну музичну гармонію [103, с. 273].

Відомий український письменник О. Гончар в одному зі своїх романів використовує стосовно цього інструмента локальну назву — тронка. Винісши це слово в заголовок роману, автор опоетизовує звучну річ побуту, піднісши її до рівня символу мирного творчого життя, а творену на ній музику — до «позивної мелодії» степового краю. Калатала як ритмічний музичний інструмент використовувалися у фольклорних ансамблях та самодіяльних оркестрах українських народних інструментів. Зокрема, є такі відомості про оркестр, керований О. Незовибатьком [43, с. 42].