Українські народні пісні

Коса дудка

Коса дудка Є. Бобровникова. 1980. Київ
Коса дудка Є. Бобровникова. 1980. Київ

У музичному побуті українського народу є такі рідковживані відкриті флейти, функцію свистка в яких виконують губи музиканта. До таких інструментів належать коса дудка і зубівка.

Коса дудка — це оригінальний варіант відкритої флейти, що зустрічається на Гуцульщині і в Поліссі. Побудована вона так. Циліндрична трубка має у верхній частині навскісний зріз. Незважаючи на те, що утворений таким чином верхній отвір залишається незадненим, на довшій стороні бічної поверхні вирізано голосник — вихідний свистковий отвір прямокутної форми, як у звичайної сопілки. Під час гри музикант нижньою губою частково перекриває верхній (вхідний) отвір, створюючи «живе» денце, і вдуває повітря в щілину утворюваного свистка. Тембр косої дудки густий, насичений. Нижня губа може опускатися трохи глибше у ствол і підійматися, викликаючи ефект вібрації, вона може також регулювати розмір утворюваного рухомого свисткового отвору, завдяки чому змінюється забарвлення звука.

Коса дудка має шість пальцьових отворів, діатонічний звукоряд — у діапазоні двох октав. Особливо багата тембральна характеристика — в нижньому регістрі.

У фондах Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України є коса дудка, виготовлена Є. Бобровниковим у 1980 р. за конструкцією народних зразків. Вона зроблена з бамбука. Довжина інструмента — 385 мм, діаметр ствола — 15 мм. Діапазон — від соль першої октави до соль третьої октави. Коса дудка використовувалася в інструментальній групі Державного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки.