Українські народні пісні

Кувиці

Кувиці О. Шльончика. 1970. Чернігів
Кувиці О. Шльончика. 1970. Чернігів

Одним з давніх і найпростіших різновидів багатоствольної флейти, що має дві—п’ять флейт (трубок), є кувиці. Професор Μ. Ф. Сумцов занотував у своїй праці, що на Чернігівщині в с. Кошові завжди в один і той самий день, 13 червня за старим стилем, відбувалася гра на кувичках. Дівчата і молоді жінки розподілялися на три—чотири групи. У першій групі кожна дівчина мала по чотири дудочки з тростини, у другій — по три, у третій — по дві, а в четвертій — по одній. Так вони окремими групами нешвидко крокують, ніби солдати, по селу і грають на своїх дудочках, видуваючи не більше чотирьох нот згори вниз, або три ноти донизу, а четверту — вгору. Такий однорідний ансамбль виконавців на кувичках, вважав Μ. Ф. Сумцов, є не що інше, як ритуальні спогади про козацьку похідну музику, а можливо, і про військову музику періоду домонгольської навали [89, с. 149].

У сусідній з Україною Курській губернії, де проживає багато етнічних українців, також було зафіксовано використання кувичок. Зокрема, Г. Хоткевич цитує статтю А. Мордвінова за 1871 р., де йшлося про те, що на Великдень парубки й дівчата, беручи участь у хороводі, ставали в коло, в середині кола — хлопці з дудками, а молодиці й дівчата — з кувичками: по п’ять очеретяних дудок різного розміру. Дівчата й молодиці акомпанували на кувичках, швидко пересуваючи нез’єднані трубки перед губами і прикрикуючи фітю-фіть... Таке глісандо, очевидно, припадало на сильну долю такту і додавало завзяття танцюючим. «Коли грає ансамбль дудок і кувичок, то їх приємно слухати, особливо весіннього вечора, коли сади цвітуть, запах яблунь і черемухи розноситься в повітрі й звуки танків повторює луна по низькому берегу ріки, вкритому густим лісом...» [102, с. 179]. Археолог А. Оленін у своїх працях підкреслює, що в Південній Росії (читай в Україні) багатоствольна флейта називається кувиця, кувичка.

У 60—70-х рр. XX ст. чернігівський майстер О. Шльончик виготовив сім’ю кувиць, по три трубки в кожному інструменті. Ці трубки щільно входять у круглі отвори, просвердлені в невеликому бруску, і таким чином з’єднуються в один інструмент. Кожна трубка вгорі відкрита, а внизу має корок з мікропористої гуми, що, як рухомий поршень, може змінювати висоту повітряного стовпа в трубці і, відповідно, перестроювати її під час гри. Загальний діапазон такого ансамблю кувиць від ля першої октави до до третьої октави. Такі інструменти використовувалися в ансамблі кувиць Корюківського будинку культури Чернігівської обл. На початку 1980-х рр. Є. Бобровников організував у с. Дмитрівка під Києвом ансамбль кувиць, виготовивши для нього інструменти також по три трубки в кожному. Він розширив звукоряд власної сім’ї кувиць до соль великої октави, і інструменти ці зазвучали як органні труби. Свої триствольні флейти Є. Бобровников називав свирілями, тоді як це слово є синонімом більш багатоствольного і сольного інструмента, яким є флейта Пана.

Дивіться також