Українські народні пісні

Кукурудзяна скрипка

Кукурудзяна скрипка В. Перепелюка. 1920. Вінниччина
Кукурудзяна скрипка В. Перепелюка. 1920. Вінниччина

У безлічі своєрідних «сот», які передбачені системою Е. Горнбостеля і К. Закса для різних музичних інструментів народів світу, майже скрізь знаходимо відповідний аналог в українському народному музичному інструментарії. Є, наприклад, у цій системі крім ударних і щипкових ідіофонів ще й фрикційні, тобто такі, звук в яких утворюється тертям. Виявляється, маємо і такі.

Автором уже описано епізод з пошукової експедиції, як до колекції Державного музею театрального, музичного і кіномистецтва України потрапив незвичний інструмент з такою чудернацькою назвою «кукурудзяна скрипка» [108, с. 68—69]. Цей інструмент подарував музею знаний кобзар із с. Вороновиця на Вінниччині Володимир Перепелюк. За свідченням кобзаря, ще коли він був дитиною, то починав грати, як і багато інших дітей, на кукурудзяній скрипці. Це два шматочки кукурудзяного стебла майже однакової довжини. Уздовж кожного стебла відчахнуто посередині по дві смужки, а по краях під ними влаштовано підставки зі шматочків сірника. Кожен кукурудзяний стрижень є водночас і «скрипкою» і «смичком», точніше — їх функцію виконують оті надрізані смужки, що відділені від стебла, мов струни на скрипці. Будучи зволоженими, вони при терті одна об одну спричиняють специфічний писклявий звук. Наявність двох пар смужок, що під час гри задіяні в різних комбінаціях, дає змогу одержати щонайменше чотири звуки. Щонайменше — тому що висота звука, утворюваного тертям цих стрижнів своїми окремими частинами, є різною і залежить від того, де відбувається це тертя: посередині чи ближче до краю... Звичайно Цей інструмент чути переважно тому, хто на ньому грає. Адже Діти, що цілий день на самоті пасли у полі корів, роблячи кукурудзяну скрипку, іншої мети перед собою не ставили, як заграти Для себе...