Українські народні пісні

Підкова і трикутник

Трикутник
Трикутник

У народних інструментальних ансамблях для акомпанементу епізодично використовується така річ побуту, як підкова. Ковалі робили підкови здебільшого з якісної сталі, і при ударі по ній металевим прутиком утворювався високий ніжний звук. В інструментальних ансамблях тих регіонів, де ще зберігається тенденція до законсервованості архаїчних типів і форм народного музикування, підкова і сьогодні звучить у гуртовій музиці. Наприклад, на Поліссі поширеними є троїсті музики у складі двох скрипок і підкови. Професор А. Гуменюк припускає, що підкова могла бути прообразом сучасного металевого трикутника [30, с. 23].

А втім, трикутник — теж давній музичний інструмент. Незважаючи на те, що походження його невідоме, за зображеннями і описами в працях С. Фірдунга, М. Преторіуса та інших він існував уже в XVI — XVII ст. Спочатку його застосовували у військовій музиці, пізніше — у симфонічній.

В українській народній музиці трикутник зустрічається з 20-х рр. XX ст. Так, відомий організатор ансамблів та оркестрів народних інструментів Л. Гайдамака завжди вводив трикутник до ударної групи керованих ним колективів. Зокрема, до складу першого самодіяльного оркестру українських народних музичних інструментів, що був організований у клубі «Металіст» (Харків), увійшли дев’ять бандур (пікколо, прими, баси), хроматичні цимбали, дві сопілки прими, а також литаври, бубон, трикутник і тарілки [43, с. 30].

У 1950-х рр. трикутник вводить до складу оркестру народних інструментів Мельниця-Подільського районного будинку культури на Тернопільщині В. О. Зуляк, а з 1960—70-х рр. є він у складі інструментальних груп Державного українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки, Черкаського народного хору, використовується у всіх професіональних оркестрах українських народних музичних інструментів. Нині у творі Ю. Шевченка «Веснянка», виконуваному Національним оркестром народних інструментів України, ніжні, прозорі звуки трикутника передають пробудження природи, грайливий струмочок, весняну капель...

Цей інструмент зроблений зі сталевого прута завтовшки 8—10 мм, зігнутого у вигляді рівнобедреного, часто-рівнобічного трикутника, незамкнутого в одному з кутів. Це по суті стрижень, але, зроблений у формі трикутника, він значно зручніший в користуванні.

Під час гри його тримають на жильній струні або підвішують до оркестрового пульта і вдаряють по ньому сталевою паличкою (без рукоятки) завдовжки 220 мм. Звук трикутника дзвінкий, ясний, прозорий і не має певної висоти. Відносна висота звучання регулюється завдяки використанню трикутників різних розмірів: малого, середнього і великого, довжина основи яких відповідно 150, 200 і 250 мм. Чим менший трикутник, тим вищий звук. Характерний мелодичний відзвук трикутника може заглушатися дотиком вільної руки. Під час коротких ударів звук глушиться пальцями.

Музиканти, граючи на трикутниках, користуються паличками різної товщини (2,5—6 мм), що дає їм можливість домагатися різних динамічних відтінків. При цьому для відтворення тихого звука вдаряють тонкою паличкою по верхній частині однієї з бокових сторін трикутника, для отримання голосного звука удар здійснюється товстою паличкою по основі трикутника.

Для швидкого чергування коротких звуків (тремоло) паличкою б’ють по обох бокових сторонах з середини трикутника. Часом цей музичний прийом здійснюється двома руками і, відповідно, двома паличками. Прийом глісандо досягається проведенням палички по зовнішній частині трикутника. Для отримання різних тембрів звука і певних ефектів використовують трикутники і палички з різних матеріалів: дерев’яні, скляні тощо.

Дивіться також