Українські народні пісні

Рубе́ль з качалкою

Рубе́ль. 1982. Мельниця-Подільська музична майстерня
Рубе́ль. 1982. Мельниця-Подільська музична майстерня

Йдеться про речі побутового вжитку, які використовувалися колись і часом вживаються й нині в народній музиці.

За формою рубель — це дерев’яний брусок завдовжки 700—800 мм, ширина якого 100—130 мм, товщина 25—30 мм, що має одну зубчату поверхню. Коли не було ні електричної праски, ні навіть металевої, рубель і качалка застосовувалися для прасування виробів з домотканого полотна. У сільському побуті цими речами користувалися ще в середині XX ст. Старші люди пам’ятають, як полотняну сорочку намотували на качалку, а потім зубчатою поверхнею рубля «прокочували» ту сорочку, після чого всі зморшки на ній зникали...

Але яке відношення ця річ має до народної музики? Пряме. Коли в людей був святковий настрій, а музикантів з їх інструментами не було, у хід пускалися речі побутового вжитку, що були під руками: пічна затула, дерев’яні ложки, рубель і качалка та ін. І досить було потягнути качалкою по зубцях рубля, як вибивався специфічний тріскучий звук. А якщо рубель і качалку брала в руки людина, що мала музичний хист, то вона могла «вистукати» такий ритмічний малюнок, під який хотілося й потанцювати. У Центральній Україні ці речі побуту перетворюються в музичні інструменти на третій день весілля, коли музикантів уже немає, і гості починають «циганити», кумедно переодягнувшись, розігрувати різні гумористичні дійства. В цей час гості наспівують різні танцювальні мелодії («грають під язик»), а рубель і качалка виконують роль акомпануючого інструмента.

У читача може виникнути запитання, чи це не «натяжка» — зараховувати подібні речі до народного музичного інструментарію. Звичайно, ні.

В європейській класифікації музичних інструментів за системою Е. Горнбостеля і К. Закса під індексом 111.2 передбачається спеціальна «ніша» для так званих шкребкових ідіофонів, в яких «виконавець безпосередньо чи опосередковано здійснює шкребкові рухи: проводить незвучним тілом по зубчатому звучному, від чого перше, наштовхуючись на зубці, поперемінно піднімається і опускається... Таким чином отримують серію ударів» [102, с. 241 ]. — Хіба не про наші рубель і качалку?

Часом рубель з качалкою можна побачити й почути в самодіяльному чи професійному фольклорному ансамблі, де ці речі задають і утримують жвавий темпоритм, вносять народний колорит, елемент гумору.

До речі, існують зарубіжні аналоги такому музичному інструменту. Наприклад, у кубинців є інструмент гуіро у вигляді довгого висушеного гарбуза, на поверхні якого ножем зроблені зарубки. Музикант, проводячи по них палицею, видобуває тріскучий звук. Тепер цей інструмент уже роблять не з гарбуза, а з дерева.

Утім, і наш рубель зазнав удосконалення. Так, враховуючи інтерес до цього ідіофона з боку самодіяльних і професійних фольклорних ансамблів, Мельниця-Подільська музична майстерня на Тернопільщині у 80-х рр. XX ст. почала виготовляти рубель виключно для потреб народної музики. Його вже робили не з цілого бруска, а з двох тонких звучних дощечок, що лише по краях з’єднувались дерев’яними прокладками. Тому цей рубель досить дзвінко звучить, бо резонує в ньому кожна його деталь.

А в Жашківській музичній школі на Черкащині керівник фольклорного ансамблю І. Сухий видозмінив цей інструмент, використавши довгу дерев’яну трубку, на бічній поверхні якої зробив численні зубці з отворами в стволі. Тепер, протягнувши металевим шкребком по тій поверхні, імітується розмаїття поросячого хрюкання... Інструмент так і назвали: хрю-хрю.

Дивіться також