Українські народні пісні

Коза — варіант Е

Дійові особи: Коза, Дід, Міхоноша, два солдати, гурт парубків.

Для того, щоб була гарна вистава, відшукують спеціальний одяг, як-то солдатський костюм, погони, кашкет з червоною обичайкою, та виробляють спеціальні ноги — залізні або дерев’яні, тільки зафарбовані червоною фарбою.

Шаблі прикрашують стрічками, стьожками. Дві особи (солдати) надягають костюми, шаблі, кашкети.

Для виготовлення Кози відшукують дерев’яні зігнуті грабки, що вживають під час косіння пшениці, вівса, гречки.

Грабки прикрашують стрічками, стьожками, прикріплюють голосні дзвінки, бо це є не що інше, як роги в Кози. Між ці ріжки встромляють козячу голівку простої виробки з кожуха хутром усередину. До нижньої частини грабків прикріплюють довгу зігнуту лозину й обмотують її міцно соломою. Це — хвіст Кози.

Беруть гарного кожуха, вивертають його хутром наверх, рукавом надягають на грабки, прикріпляють його так, щоб кінець рукава доставав до нижньої частини ніжок (позкарачки) та напихають в рукав чого-небудь. Рукав — це шия в Кози. До цього рукава прив’язують мотузок, за який весь час тримається Міхоноша з віником. Це образ звичайного селянського Діда у свитині, з бородою та вусами. Один з парубків підлазить під кожуха (під Козу), тримається міцно за грабки і весь час при співанці тупає ногами й виконує певні рухи за змістом пісні. Надвечір, підходячи до двору, один з гурту біжить під вікно і кричить: «Благословіть Козу в хату ввести!», а ті кажуть, можна чи не можна. Коли можна, то всі прямують до хати, вітаються, стають навколо Кози й починають співати:

Усі.

Добрий вечір вам, ведем козу вам.
Ви люди добрі,
Спросіть господа, звідки ця коза.
Ця коза з Москви, з довгими косьми,
З довгими ногами, з крутими рогами.
Де коза ходить, там жито уродить.
Де коза туп-туп, там жито луп-луп.
Де коза рогами, там жито стогами.
Де коза хвостом, там жито кустом.
Дурная коза, нерозумная,
Своїх діток не сподівала.
Вхопила серпок, побігла в степок,
Нагодувала своїх діточок.
А в тому степу всі хлопці-стрільці.
Встрелили козу під праве вухо,
А в ліве вухо потекла юха.
Пуць коза впала, здохла, пропала.
А ти, міхоніш, дуй козі під хвіст.
Встань, коза, жива, встань, розвеселись
Та цьому панові в ноги вклонись.
Оце ж тобі, пане, три мірки овса,
Наверх ковбаса.
Ще того мало — три куски сала.
А потім приспів і танці.
Ой був же козел та й побіг же козел,
І на пучечках, і на ручечках,
І на чоботочках, і на молоточках.
І скакаючи, і плигаючи,
Короля в полі дожидаючи.
Що й у того короля та скотинка була.
І толошненька, і молошненька,
По толоці ходила, по дійниці носила.
Проч, коза, до порога черевички попорола.
Черевички до шевця, а сама без кінця.

Походження та примітки

Запис: А. Андрущенко 1930 рік у селі Шаповалівка, Чернігівщина.

Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, фонд 1—7, одиниця зберігання 817, аркуш 30—33.

Варіанти

  • «Основа», 1861, кн. XI —XII, стор. 61;
  • Piosenki gminne ludu Pińskiego, стор. 40—50;
  • «Черниговские губерн. ведомости», 1859, № 15, стор. 112;
  • Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, матеріали Етнографічної комісії (записи з 1920-х років з села Гуляй-Поле, Запорізької обл., міста Остер, Чернігівської обл. та ін.);
  • М. Леонтович, Українські народні пісні, стор. 79—82;
  • Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, фонд 1—6, одиниця зберігання 664, аркуш 148; одиниця зберігання 673, аркуш 59; одиниця зберігання 764, аркуш 73, фонд 1—7, одиниця зберігання 844, аркуш 11, фонд 6—4, одиниця зберігання 179, аркуш 10 (з мелодією), фонд 155, аркуш 142 (з мелодією), фонд 28—3, одиниця зберігання 69, аркуш 47—49.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Коза
  • Календарно-обрядові пісні