Микола Лебідь
Микола ЛЕБІДЬ (23.11.1910 — 8.07.1998 рр.) — ветеран визвольної боротьби України, народився в с. Стрільці Бібрського повіту на Львівщині. Син кравця став активним революціонером і політиком. Псевдоніми: Максим Рубан, Олег, Ігор, Ярополк, Вільний, Марко. Діяч ОУН, в 1930-1932 рр. — організатор і керівник юнацтва як в гімназії, так і на Західноукраїнських землях, зв’язковий між крайовим Проводом та Проводом українських націоналістів за кордоном. За бойову діяльність та співучасть в організації вбивства міністра внутрішніх справ Польщі С. Пірацького засуджений на Варшавському процесі (разом із С. Бандерою) до смертної кари, замінену на довічну тюрму. В тюремній каплиці одружився з політв’язнем (15 років тюрми) по цьому ж процесі Дарією Гнатківською. Звільнений з тюрми під час війни у вересні 1939 р.
Виступав в ОУН за концепцію С. Бандери. Учасник Другого (Краківського) збору ОУН (1-3.IV. 1941 р.), де обраний другим заступником провідника ОУН. У державному правлінні в липні 1941 р. призначений на пост міністра державної безпеки. Після арешту С. Бандери і більшості членів правління як «урядовий провідник» організував протинімецький спротив. До 1943 р. очолив ОУН на Українських землях під псевдонімом Максим Рубан, спричинився до виникнення УПА. Організатор Першої (вересень 1941 р.), Другої (квітень 1942 р.), Третьої (лютий 1943 р.) конференцій ОУН. Учасник Третього надзвичайного великого збору ОУН (21-25.VIII.1943 р.), обраний головою Головної Ради ОУН і керівник РЗЗ (референтури зовнішніх закордонних зв’язків 1943-1944 рр.). Учасник УГВР, обраний на генерального секретаря закордонних справ.
В 1949 р. виїхав до СІНА для дипломатичної діяльності. Тривалий час очолював дослідницько-видавниче бюро «Пролог». З-під його пера виходить мемуарно-документальна праця «Українська Повстанська Армія» та багато публіцистичних статей. У 1992 р. офіційно відвідав Україну, взяв участь у Всесвітньому форумі українців, побував у Львові, мав зустріч з громадськістю, молоддю.
В історії визвольної боротьби його ім’я стоїть поруч з іменами Євгена Коновальця, Степана Бандери, Романа Шухевича, Андрія Мельника, Ярослава Стецька та інших борців за волю України. Помер 18 липня 1998 р. на 88-му році життя.
Посилання