Ярослав Стецько — Данків
Ярослав СТЕЦЬКО — Данків (19.01.1912 — 5.07.1986 рр.) народився в М.Тернополі в родині священика. Закінчивши з відзнакою гімназію, студіює право й філософію у Краківському і Львівському університетах (1929-1934 рр.) Ще юнаком включається у національно-визвольну боротьбу, стає членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь», підпільник УВО та ОУН. З 1932 р. — член крайової екзекутиви ОУН, ідеологічний референт і редактор підпільних видань, в 1934 р. був засуджений польськими окупантами на 5 років ув’язнення. Звільнений в 1937 р. за загальною амністією.
В січні 1938 р. Є. Коновалець доручає йому підготувати черговий Великий Збір і у 1939 р. Я. Стецько бере участь у Римському конгресі ОУН. У лютому 1940 р. він — ініціатор створення у Кракові революційного Проводу ОУН, на II Великому зборі ОУН у квітні 1940 р. в Кракові його обрано заступником С. Бандери.
З вибухом війни Я. Стецько із групою однодумців одразу за фронтовою лінією пробирається до Львова, скликає Національні збори, які 30.06.1941 р. проголосили відновлення української держави й обрали його прем’єром Українського державного правління. Гітлер висунув ультиматум відкликати Акт відновлення Української держави. За відмову покоритись ультиматиму Я. Стецька заарештували і запроторили в бункер смерті концтабору Саксенгайдзен, в якому він сидів до вересня 1944 р. Після звільнення втік з-під нагляду гестапо до американської окупаційної зони, по дорозі був важко поранений. У 1945 р. крайова конференція ОУН обирає його членом бюро Проводу ОУН, до якого належали С. Бандера, Р. Шухевич. У 1946 р. Я. Стецько очолив АБН, президентом якого був до кінця життя і чесно виконував свої обов’язки.
Після війни розгортає широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені. Успіхом було підписання домовленості з Китайською антикомуністичною лігою на Формозі про співпрацю і створення в Тойпеї місії АБН (1957-1960 рр.), а згодом (до 1971 р.) -представництва АБН. Бере активну участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. «Світової антикомуністичної ліги», де був постійним членом екзекутиви. З його ініціативи постала Європейська рада свободи, яка обрала його довічним членом почесної президії ЄРС. У 1968 р. його обрано головою революційної ОУН. На цій посаді був до кінця життя. Помер Я. Стецько 5.07.1986 р. в Мюнхені, де й похований.
Посилання