Пісні на жнива
Жниварські чи обжинкові пісні є складовими обрядів, пов’язаних із хліборобськими жнивами. Вони завершують цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують кінець хліборобського року. Серед мотивів обжинкових пісень найважливішим є величання господаря і господині.
Сам обряд обжинків має такі головні моменти:
- закінчуючи роботу, женці залишають жмуток збіжжя, яке зв’язують угорі, обертають колосками вниз і витрушують зерно на ниву, цим бажаючи врожаю у наступному році
- закінчуючи жнива, сплітають вінок із збіжжя, прикрашають його польовими квітами (іноді галузками калини) й одягають на голову найкрасивішій дівчині, найкращій робітниці. Йдуть на подвір’я господаря. Дівчина передає йому обжинковий вінок. Потім господар пригощає женців, звучать співи, музика.
Жниварські пісні українців, як і всіх слов’янських народів, відображають урочисту, відповідальну пору в житті хлібороба — збирання врожаю. Пісні поділяються на зажинкові, що виконуються до початку роботи, жнивні — виконувані під час збирання врожаю, та обжинкові (або дожинкові), що супроводжували свято закінчення жнив.
Ключовим моментом зажинкового обряду було приготування першого снопа — «воєводи». Його мала нажати «в добрий час» «легка на руку» жниця — обов’язково із середини ниви. Прикрашений стрічками й квітами зажинковий сніп кожного дня стояв на полі, де працювали женці, і символізував межу, до якої вони мали жати. Після жнив перший сніп урочисто ставили у світлиці на покуті. Перші зрізані колоски, як і останні, вважалися наділеними особливими якостями, здатними впливати на майбутній урожай. Бажання зберегти перші колоски, очевидно, походило від уявлення про те, що в них зберігається плодюча сила зерна.
Жали і співали жнивних пісень переважно жінки. Пісні звеличували, опоетизовували хліборобську працю, величали господаря, уславлювали женців. Зжатий останній сніп, «останець» (або «дід») перев’язували червоною смужкою і урочисто, з піснями несли в село. На полі залишали жмуток невижатого збіжжя, прикрашеного стрічками і квітами, що називався Волосовою або Спасовою «бородою», а подекуди — „козою», «перепілкою». Колосся зв’язували до купи і заламували до низу на схід сонця, витрушували в зорану серпом землю зерно, клали між стеблин хлібину, дрібок солі, ставили в воду, щоб у господі не переводився хліб, приказували: «Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!».
Закінчивши жнива, женці мали відпочити на стерні, щоб не боліла спина і легко було жати наступного року. При цьому співали: «Ой ниво наша, ниво, Верни нам нашу силу! Ми на тобі жили, Силоньку положили.»
З пшеничних або житніх колосків дівчата сплітали вінок з маків, волошок, калини як символу щедрого врожаю. В такому вінку найкраща жниця — «княгиня» в парі з хлопцем, що ніс останній сніп та оточенні дівчат — «дружок», поверталась до двору хазяїна. На Сумщині інколи тих, хто ніс вінок у село, обливали водою, щоб захистити від нечистої сили.
Перед двором хазяїна вінок клали на хлібину, щоб «заходив хліб за хліб, старий за новий», тобто, щоб не було безхліб’я і просили за нього викуп — «рублика на таночок». Після викупу хазяїн запрошував женців на гостину, а обжинковий вінок вішав у хаті на стіні і зберігав до осені, щоб вилущеним з нього зерном розпочати сів озимини.
Важливе місце посідає опис природи. Широко використовується у жниварських піснях прийом художнього паралелізму, де картини, образи природи служать і своєрідним поетичним зачином, і засобом психологічної характеристики людини.
Зменшено-пестлива лексика, яскраві гіперболи, порівняння, загальний ласкавий емоційний тон цих пісень нагадують колядки і щедрівки. Величання поєднується з магічним заклинанням врожаю через побажання того, без чого неможливе життя землероба: здоров’я, добробуту, гаразду в сім’ї, гарного збіжжя.
Обжинкові пісні нагадують весільні пісні: наявне плетіння обжинкового вінка, його носять «княгиня» й «дружки».
- А КОЛГОСПНІ ТРУДАРІ
- БО НАШ ПАНОЙКУ КОХАНИЙ
- ВГОРУ, СОНІНКО, ВГОРУ
- ВЕСЕЛО НА НИВУ ЖЕНЧИКИ ІДУТЬ
- ВЕСЕЛО ПАНОВІ, ВЕСЕЛО
- ВИ ЖЕНЦІ МОЛОДІЇ
- ВИ, ЖЕНЧИКИ СЛАВНІ
- ВІДЧИНЯЙ ЖЕ, ГОСПОДАРЮ
- ГЕЙ, ДО НАС, ХЛОПЦІ
- ГОЧИНЯЙ, ПАНОЙКУ, ВОРОТА
- ДА ВЖЕ СОНЦЕ ЗАПУСТИТЬСЯ
- ДА ВЖЕ СОНЦЕ КОТИТЬСЯ
- ДА ВЖЕ СОНЦЕ ПІД ЛИПКОЮ
- ДА ВОЛОШИН СІНО КОСИТЬ
- ДО НАС, ХЛОПЦІ
- ЕЙ, ДО НАС, ХЛОПЦІ
- ЖЕНЦІ
- ІШЛИ ЖЕНЦІ ЖИТО ЖАТИ
- ЙДІТЕ, ДІВОЙКИ, В ДОЛИНУ
- КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ
- КОТИТЬСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ
- КРУГОМ, ЖЕНЧИКИ, КРУГОМ
- КРУЖЕЛИ МИ, КРУЖЕЛИ
- МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО
- НАШ ГОСПОДАР ЖУРИВСЯ
- НАШ ПАН МОЛОДИЙ
- НАША МАТЮНКА Й А УДОМА ДОМУЄ
- НАША ПАНІ ВЕЛИКА
- НАША ПАНІ ГОЛУБОЧКА ВИЙШЛА ПРОТИ НАС
- НАША ПАНІ КОВЕЗА
- НАША ПАНІ ПИШНА
- ОД КУРЕНЯ ДО КУРЕНЯ
- ОДЧИНЯЙ, ПАНЕ, ВОРОТА
- ОДЧИНЯЙ, ПАНОЙКУ, КВАТИРУ
- ОЙ ДО КІНЦЯ, ЖЕНЧИКИ
- ОЙ ДО КРАЮ, ЖЕНЧИКИ, ДО КРАЮ
- ОЙ ЗАСПІВАЙМО, НЕХАЙ ВДОМА ПОЧУЮТЬ
- ОЙ ЗЕЛЕНИЙ ЯВУР, ЗЕЛЕНИЙ
- ОЙ КАЗАЛИ-ГОВОРИЛИ
- ОЙ КОМАРІ, КОМАРІ, ВИ, КОМАРИКИ МОЇ
- ОЙ КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ, ПО ПОЛЮ
- ОЙ КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ, ТА Й ПРОСИВСЯ ЖЕНЧИКІВ ДОДОМУ
- ОЙ КУРИТЬСЯ ДОРІЖЕЙКА
- ОЙ КУРИТЬСЯ ДОРІЖЕНЬКА, КУРИТЬСЯ
- ОЙ ЛІТАЄ СОКОЛОНЬКО ПО ПОЛЮ
- ОЙ МИ СВОМУ ПАНУ
- ОЙ НА ГОРІ ЖИТА МНОГО
- ОЙ НАШ ГОСПОДАР БАРДЗО РАД
- ОЙ НАШ ГОСПОДАР-ВИНОГРАД
- ОЙ НЕ СТЕЛИСЯ, БАРВІНОЧКУ, КОЛО ГОРОДА
- ОЙ НЕМИЛА НАМ ТА ВЕЧЕРЯ, НЕМИЛА
- ОЙ ПОЛИНЬ, СОКОЛЮ, ПО ПОЛЮ
- ОЙ СНОПЕ, СНОПЕ
- ОЙ ТАМ НА ГОРІ ЖИТА МНОГО
- ОЙ ТОДІ ПАНОЙКО ЖУРИВСЯ
- ОЙ ЧИЯ ТО ВОЛОКА
- ОЙ ЯСНО, ЯСНО, ДЕ ЯСНЕ СОНЦЕ СХОДИТЬ
- ОЙ ЯСНО, ЯСНО, ДЕ ЯСНИЙ МІСЯЦЬ СХОДИТЬ
- ПІДОЖДИ МЕНЕ, ГРИЦЮ
- ПІШЛИ ДІВОНЬКИ В ДОЛИНУ
- ПОВІЙ, ВІТРОЙКУ
- ПОЗДОРОВ, БОЖЕ, НАШОГО ГОСПОДАРЯ
- ТА Й НАША ПАНІ НЕ ПИШНА
- ТАКИ Я ПАЛЮ, РІЖУ
- ТАКИ Я ПАЛЮ-РІЖУ
- У НЕДІЛЮ ПОРАНЕСЕНЬКО
- УТОМИЛА НАС ТА ШИРОКАЯ НИВА
- ШИРОКА НИВА СТО КІП ЖИТА ВРОДИЛА
- ЩО МІЩАНСЬКАЯ ТОЛОКА
- ЩО У НАС ГРЕБЦІ
- Я ЖЕНЧИК НЕДОЛУГИЙ