Ліричні пісні

Тематика ліричних пісень — це кохання щасливе і нерозділене, вірність зрадливість, розлука, ревнощі, складності родинного життя. Чимало пісень мають гумористичний зміст — «Ти ж мене підманула...».

«Розлилися круті бережечки...» — розповідає про те, як зажурились славні козаченьки в неволі, а пісня якраз і закликає їх здобувати волю. Остання строфа цієї пісні широко відома: «Гей у лузі червона калина похилилася, Чогось наша Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми ж свою славну Україну розвеселимо». Ця строфа стала 1 строфою нового патріотичного гімну «Червона калина». До народної музики нові слова написав поет Степан Чарнецький. Цей гімн виник в період зародження січового стрілецького руху і одразу набув популярності.

«Ой горе тій чайці» — близька до певної епохи в житті України. Це гірка, сповнена туги пісня, яка розповідає про степову чайку, що вивела чаєнят при дорозі: «Проходили чумаки, весело співали, чаєнят забрали». У горі цієї чайки вгадується велике страждання матері України, нещаслива доля багатьох її дітей, загуб- лених по далеких чужих краях.

У пісні «Ой не ходи Грицю...» — її автор Маруся Чурай переповіла історію свого трагічного кохання до козака Гриця, який зрадив її, одружився з іншою. А Маруся отруїла його відваром із зілля. На мотив цієї пісні було написано багато літературних творів. Це драма Старицького «Ой не ходи Грицю...» повість Ольги Кобилянської «У неділю рано зілля копала», та історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай».