|
Список повстанських пісень:
· 1
· 2
· 3
· 4
· 5
· 6
· 7
· 8
· 9
·
Євген КОНОВАЛЕЦЬ (14.06. 1891 - 23.05. 1938 рр.) народився в с. Зашкові Жовківського повіту на Львівщині у сім’ї сільського вчителя. Став визначним діячем, організатором і першим головою проводу ОУН, активний учасник визвольних змагань, соратник Симона Петлюри. З його іменем пов’язана легендарна доба України - від боротьби до утвердження УНР, до всеохоплюючого націоналістичного руху.
Вихований в патріотичній родині, ще гімназистом бере активну участь у таємних гуртках. З 1909 по 1914 рр. студент юридичного факультету Львівського університету. Проходив курс історії у професора Михайла Грушевського. Цікавився соціологією і політологією. Ще студентом стає перед судом на голосному процесі за українські демонстрації в університеті. З вибухом війни як старшина довго перебуває на російському фронті. У боях на Маківці попадає в полон.
У таборі полонених (Чорний Яр, Царицин) віднаходить давніх товаришів (А. Мельника) і складає план на майбутнє. Передбачає крах імперіалізму, використовує ситуацію, організовує військово-наукові курси, перекладає на українську мову військові підручники, статути.
Березнева революція окрилює їх діяльність. Над Дніпром окреслюється українська державність, і ось грудневої ночі 12 старшин з Є. Коновальцем, А. Мельником втікають з табору і, долаючи десятки кілометрів снігових буранів, йдуть у розпорядження українського уряду. Це був трудний час, коли під впливом популярної тоді соціалістичної ідеології розкладались боєздатні українські частини. Проти тієї течії Є. Коновалець 6 січня 1918 р. формує Галицько-Буковинський курінь з полонених. Цей курінь став головною частиною, що задушила московське повстання в Києві, боровся проти вишколеної армії Муравйова, прикрив відступ Центральної Ради до Житомира.
У лютому 1918 р. курінь звільняє столицю, а в березні перетворюється у полк Січових Стрільців (СС), першу соборну військову формацію, якій судилася першорядна роль в українській збройній боротьбі і політичній історії. Розходячись у поглядах з тодішнім урядом, Є. Коновалець не йшов шляхом криз, а прагнув до конструктивної праці. Робить спробу відвернути катастрофу, обіцяючи Скоропадському лояльність, коли він стане на самостійну позицію. Отримавши від нього маніфест про федерацію, Січові Стрільці вирушають на Київ. У боях під Мотовилівкою (20.11. 1918 р.) перемагають московські офіцерські дружини і 14 грудня здобувають столицю.
Корпус Січових Стрільців ждуть для оборони Львова від поляків. Але 12. 11. 1918р. в Білій Церкві Стрілецька Рада ухвалила не йти на Львів, бо доля держави вирішувалась у центрі України. Через 2 місяці Київ проголосив злуку всіх земель України, що сприяло створенню військової сили. Є. Коновалець віддається розбудові Корпусу, пізніше Дивізій Січових Стрільців. Потім командує нею в боях під Гребінкою, Фастовом, Бердичевом, Полонним, Проскуровом, Старокостянтиновом, має Карабачіївську перемогу, але разом з рештою Української Армії в листопаді 1919 р. опиняється у Чотирикутнику Смерті, між чотирьох ворожих сил.
На нараді в Новій Чорторії 6 грудня 1919 р. постановою Стрілецької Ради розпускається Група Січових Стрільців, як окрема одиниця.
Їм дано до вибору вирушати в партизанку в зимовий похід у складі інших частин, або йти в підпілля. Саму Раду, як керівний військово-політичний орган Є. Коновалець затримує. В усі більші осередки України висилаються посланці для організації роботи на місці. Полковник бачить перспективу нових форм боротьби, бо настає доба ворожої окупації. В 1920 р. він їде за кордон з метою організації Української армії з інтернованих в Чехії галицьких частин.
Вислані Є. Коновальцем сотники Іван Адрух, Микола Опока закладають восени 1920 р. Український Революційний Комітет, на Закарпатті постає організація "Воля", започатковуються основи під УВО. Повоєнна ситуація ще не стабілізована, Версальська Європа ще не впливає на становище речей на Сході, справа Галичини не визначена. Такий стан вимагає від українства постійної готовності. Є. Коновалець повертається до Львова і перебирає команду УВО, але, виявлений поляками, мусить жити нелегально. Восени 1922 р. переносить Провід за кордон. По розвіянні останніх надій на світову справедливість, запанувала глибока депресія, наставала інертність. Треба було яскравих поривних дій, різкого слова, щоб наново запалити вірою серця і зрушити націю до боротьби. Це знову зробив Є. Коновалець. Роки 1925-1926 - героїчно-легендарний період Революції. Упорядкована польська держава не може дати ради з українським підпіллям, росте порив боротьби. Полковник умів завжди схопити суть доби, знайти її розв’язку, прийняти рішення і в цьому головна ознака його вождівства.
Піднялася свідомість громадянства, і націоналістичні групи, що постали з УВО, треба було об’єднати в єдину політичну організацію. Є. Коновалець скликає Першу конференцію ОУН (3-7.XI. 1927 р.), визначається провід. Вже 8-9 квітня 1928 р. відбувається Друга конференція. Акція завершується Першим конгресом ОУН (27.01. -3.02. 1929 р.), де закладено Всеукраїнську ОУН і проголошено Є. Коновальця головою Проводу. Ведеться широка боротьба за політичне становлення української суспільності. Провідник прибуває до Північної Америки, щоб створити там політичний резонатор і фінансову базу для революційної акції (квітень-травень 1929 р.), потім в Канаду. Хвиля національної революції наростає на Східно-Українських землях, на Закарпатті, Буковині. Як людина великого політичного хисту, стратег і тактик суспільно-політичної роботи, покликав до життя новітній революційний рух в умовах ворожої окупації, підпілля й незмірних жертв. Він постійно в русі, в праці, в зустрічах із зв’язковими, на різних конференціях, побаченні з чужинцями.
Вороги його боялися, погрожували, а він зневажав небезпекою, відмовлявся від охорони. Вже у 1936 р. швейцарська поліція викрила наміри Москви на вбивство полковника руками місцевих комуністів. Ця міжнародна група під проводом Нормана отаборилась у віллі навпроти будинку, де мешкав Є. Коновалець у Женеві. Норман втік, залишивши в руках Женевського судді 20000 швейцарських франків і на цьому тоді все скінчилось.
Потім злочинна чекістська трійка за дорученням Москви (Валюх, Полуводько, Хом’як), пролізши в довір’я закордонного ОУН, готувала вбивство аж 5 років, спланувавши передачу важливих паперів для Є. Коновальця. Полковник хоче особисто бачити "зв’язкового", дещо уточнити. Зустріч мала бути 23 травня о 4 годині 1928 р., але несподівано відбулася передчасно о 12 год. в кав’ярні "Атланта". Вона коротка. Гість скоро відходить, лишаючи в руках полковника невеликий пакет. Розрахувавшись, Є. Коновалець прямує до готелю "Централь", де зупинився у номері 104 під іменем Йозефа Новака. По дорозі на головному бульварі Роттердаму Колгісен вибух чекістської бомби стрясає місто. Пошматоване тіло Є. Коновальця падає на чужий брук, як 25 років тому в Парижі тіло його великого попередника С. Петлюри. Вбивця Валюх одержав за це звання генерала радянської таємної міліції.
Похований Є. Коновалець на цвинтарі "Кросвік" у м. Роттердамі.
Опитування - Найкраща українська народна пісня
|