|
Список повстанських пісень:
· 1
· 2
· 3
· 4
· 5
· 6
· 7
· 8
· 9
·
Кіндрат Микитович ПОЛУВЕДЬКО народився 10.03.1895 р. на Вінниччині. Закінчивши учительську школу, після жовтневого перевороту піднімався крутими сходами від учителя до співробітника Наркому "Товариш Павло". В 1934 р. відбуває за кордон виявляти ворожі радянській владі плани націоналістичних центрів. Ввійшов у довір’я ОУН під псевдо Тогобічний. У лютому цього року їде до Фінляндії і зголошується до Української громади в Гельсінках до Василя Баранецького як утікач із Соловецького табору. Щоб ввійти в довір’я, лукаво і замасковано прикриваючи справжнє обличчя, писав статті в націоналістичному дусі, зокрема, в "Українському Слові" (Париж). Простелює дорогу в ОУН, стає її членом, знайомиться з проводом. По від’їзді В. Баранецького до Аргентини в 1935 р. перебирає провід ОУН і зв’язки з східно-українськими землями (СУЗ). В. Баранецький має повернутись до Фінляндії, але гине там при загадкових обставинах. Це робота НКВД - Полуведька.
Раніше, ще перед Полуведьком, за кордоном появився Хом’як (колишній старшина Січових Стрільців), що прибув з СРСР на початку 1933 р. в Брюсель для знайомства з Є. Коновальцем і полковником Сушком. Хом’як заявив, що був заарештований в 1928 р., звільнившись, закінчив фінансові курси і втік. У Коаліції зголосився як Найденко. В 1934 р. виїхав на Україну, а в березні 1935 р. Хом’як повідомив, що приїде до Фінляндії і просить приїхати туди на зустріч з ним Є. Коновальця, але відповіді не отримав. Там, де діяв Полуведько, Хом’як привіз з собою "молодого вчителя", що "розчарувався в комунізмі". Ним був 25-28-річний чоловік, якого в різний час називали Приймаком, Павлусем, Вельмудом, Норбертом, а по Роттердамській трагедії - Валюхом. Злочинна чекістська трійка за дорученням Москви 5 років готувала вбивство Є. Коновальця, пролізши в нутро ОУН, і користувалась довір’ям. Підісланий вбивця - чекіст Валюх більшовицькою бомбою 23 травня 1938 р. у Роттердамі вбив полковника Є. Коновальця.
Після цього деякий час Полуведько знову працює вчителем на Чернігівщині. У червні 1941 р. він був викликаний до Києва на розмову з чекістом Іваном Даниловичем Кудрею і йому доручено знову вступити у сутичку з українськими національними подвижниками. Він отримав документ на ім’я Половенка - викладача німецької мови, їде до Станіслава (Івано-Франківська). Війна застала його у Львові. Тут ним зацікавилась бандерівська СБ, треба було піти в підпілля або вкорінитись до їх табору. Він те робить. Реалізовує свої наміри в Києві у штабі А. Мельника, ще в жовтні 1941 р. переїхав туди і там представився співробітником мельниківського проводу. Зразу зв’язався з чекістом Кудрею, отримав доручення проникнути до складу харківської організації українських націоналістів. Вже 25 жовтня він з делегацією українських націоналістів вітав армію фюрера. Добре знав німецьку мову, тому його призначили секретарем міської управи Харкова, одночасно він став донощиком шефа гестапо Гершвандера. "Влаштовує" кілька своїх людей на адміністративні посади в самій управі, в районах, у поліції, на біржі праці. Тепер він був завжди у курсі подій, тримав контакт з більшовиками і передавав плани ОУН. При допомозі чекістської сітки руками фашистів ліквідовує членів ОУН, патріотів. Під фальшивою намовою прийняття присяги ніби необхідної для історії, отримав від якогось Крамаренка довгий список українців для цієї мети. Частину з цього списку знищили самі німці, а решту - більшовики. Цю масову "присягу" українських націоналістів "затіяв" Б. Коник. Вона відбулася в театрі Харкова і тоді стверджено, що Полуведько був одним з ініціаторів цієї трагічної імпрези і доніс про неї в гестапо. Детальніше про чекістську злочинність стало відомо із статті Ярослава Галаса. "Переломний рік" у збірнику "ОУН-1929-1954". На стор. 295 ("Похід на Схід") пише про ріст більшовицької агентури проти ОУН і потребу супротивної боротьби проти неї, бо проникли вороги уже в бандерівську систему і ліквідовують людей.
Ліквідація українських патріотів гестапом при допомозі більшовиків була на теренах повсюдно. Більшовицькі банди, які боролися з націоналізмом, маскувались по-різному. Розпалювали українські роздори, які приписували німцям. Другі - самим українцям. До вбивства двох провідних членів ПУНу Омеляна Сеника-Грибівського та Миколи Сціборського, яке було вчинено ЗО червня 1941 р. в Житомирі, причетний теж Полуведько. З мельниківських публікацій Євгена Онацького "Шляхом на Роттердам" в "Українському Слові" (Париж) та Якова Шуменди "Похід ОУН на Схід" в "ОУН-1929-1954" повідомлялось, що з початком війни Полуведько був уже у Львові.
Він з’явився з М. Сціборським і Грибівським (псевдо Сеник) і вони, вибираючись на Україну, беруть з собою Полуведька. З ними їхав О. Ольжич-Кандиба. їх подорож докладно описав Я. Дедаль у статті "Незабутнім шляхом" в альманасі "Відродження" за 1951 р.
Полуведько їхав з конкретним завданням - шукати на Україні Павлуся та Хом’яка. Є. Онацький стверджує, що Сеник, Грибівський і інші члени вірили Полуведькові. Ворожа агентура у ворожий спосіб перекинула на бандерівців вбивство цих видатних осіб. Бандерівці засудили і категорично відкинули звинувачення, але не всі цілком повірили і конфлікт наростав з мельниківцями, розвалював ОУН на частини. Полуведько, як уродженець Сходу, в мельниківській групі, що йшла на схід, вважався експертом. Він добре, знав плани і завдання ОУН, СУЗ, які мали виконати Сеник і Грибівський.
Так зрадник Полуведько, як юда в українському середовищі з наказу Москви спричинився до смерті Є. Коновальця і до страти сотень українських патріотів, закінчив життя в харківській в’язниці, як виявлений більшовицький агент. Найбільш підступних ударів Україні ворог завдав своєю агентурою при допомозі зрадників, яничарів, використовуючи нашу легкодушність, пасивність, сліпоту, чого не можна недооцінювати і у наш час.
Опитування - Найкраща українська народна пісня
|