|
Список повстанських пісень:
· 1
· 2
· 3
· 4
· 5
· 6
· 7
· 8
· 9
·
Ніл ХАСЕВИЧ - Зот (1905-1952 рр.) зародився в с. Дюксин колишнього Дережнянського району Рівненської області. Закінчив Рівненську гімназію. У тринадцять років на Оржевському переїзді через необережність потрапив під поїзд, втратив ногу, ходив на протезі.
Покоління, що виросло в огні боротьби за волю, у вирі революції, дало цілий ряд визначних митців, графіків-ксилографів не лише українського, але й світового мистецтва (Олена Сахновська, Леонід Хижанський). Серед численного гурту західноукраїнських митців, зокрема, галицьких графіків - Модест Сосенко, Олена Кульчицька, Святослав Гординський, Микола Бутович, Ярослав Музика. А на чільне місце вийшов Павло Ковжун, який репрезентував модерний напрям української графіки. Це оригінальний талант великого динамізму мистецької творчості в ділянці українського екслібрису.
Така творча атмосфера благотворно вплинула на підростаюче покоління митців. У передвоєнний час у Варшаві постав значний гурт українських митців, об’єднаний у товариство "Спокій". Це було поважне вогнище творчої праці в усіх галузях пластичного мистецтва, оформлення і розвитку української мистецької культури. Одним із основоположників товариства "Спокій" (націоналістична студентська організація) став Ніл Антонович Хасевич - український маляр і графік. У Варшаві Хасевич був добре знайомий з лідером варшавських оунівців Степаном Бандерою і його дружиною Ярославою Опаровською. Брав активну участь в усіх акціях нового ватажка націоналістів, ілюстрував книги й листівки.
Здобувши фахову освіту, присвятив себе мистецтву художнього оформлення книжки. Його прегарні ініціали, скомпоновані ще у 1932 р., можна сміливо поставити поруч з аналогічними творами Нарбута, які здобули молодому митцю загальне визнання.
Головною ділянкою творчої праці митця був бібліотечний знак. Протягом шести років (від 1932) він виконав понад 20 екслібрисів, виборовши сильну позицію поміж сучасними українськими графіками. Створив в українській екслібриці окремий свіжий тон, оригінальні думки, розв’язки.
Звертався до шляхетних технік, виконуючи переважно дереворит, потім квасорит у різних його відмінах та, врешті, й штрихах. Для його творчості характерна зосередженість, вибуховість йому чужа. Головний напрямок - поміркований реалізм зі спокійним класичним виразом. Уникав безідейності, ідолопоклонства форми. Він прихильник сумлінного творчого зусилля, ворог дріб’язкового підходу до мистецтва, противник усіх модних універсалізмів у фахових зацікавленнях. Прагне до зосередження намірів на ділянках, що відповідають його духовним потребам, технічним знанням.
Його екслібрис давно перестав бути лише знаком власності, він і мистецький твір, і один із знаків книжного мистецтва. Хасевич як мало хто добре розумів значення і завдання екслібрису. Усвідомлював, що бібліотечний знак не лише вказує ім’я і прізвище власника. Вихідною точкою для нього при компонуванні бібліотечного знаку є особа бібліографа, його духовна структура. Він уміє відчувати атмосферу бібліотеки і внутрішній стан її власника, відкрити його філософське, національне чи суспільне кредо. Його екслібриси мають у собі достоїнства великої ідеї, показаної лаконічно без тіні зайвого пафосу. Фантазія Хасевича не розчаровує, тут присутня свідома логіка мистецької межі. Він не розкидається засобами експресії, в нього переважає ощадність в уживанні шляхетних ефектів, міцних у своїй вимові. Як ксилограф Хасевич прагне до гострого контрасту білого з чорним, до міцної й виразної тенденції. Умів винятково талановито зв’язувати напис з рисунком. Напис у кожному його бібліотечному знаку творить невід’ємну частину композиційної цілісності мистецького твору. Він однаково знаменитий митець букви. Проблема гарної букви захопила його ще з перших початків графічної творчості. Серед графіків Хасевич займає почесне місце як оригінальна індивідуальність, що внесла до мистецтва свій власний самостійний стиль. Він творчо невичерпний.
Під час Другої світової війни - член УПА. Був близьким до командуючого відділами УПА і керівника проводу ОУН Клима Савура (Дмитра Клячківського).
Після загибелі Савура (12.02.1945 р.) Хасевич деякий час перебував у референтурі пропаганди Богдана Козака - Смока (загинув у лютому 1949 р.), потім на хуторі Пеньки. Високохудожні роботи Зота мали великий емоційний й моральний вплив на повстанців, цивільне населення, що не могло не стривожити окупантів.
Чекіст Борис Стекляр у травні 1951 р. отримав завдання від керівника обласного управління КДБ (по завданню Москви) терміново розшукати і знищити автора антирадянської пропаганди. Для цього була створена спеціальна оперативна група. Вивчаючи надіслані з Москви матеріали, чекісти прийшли до висновку, що роботи виконані місцевим художником - професіоналом. На окремих роботах (під лупою) помітили ініціали автора "Н" і "X". Почались пошуки, збір інформації. Вияснили, що єдиним місцевим професіоналом був Ніл Хасевич. Встановлено його інші клички: Старий, Бей і цифрову - 333. Чекісти пішли по слідах заступника Савура Горбенка (Ростислава Волошина - Березюка вбито, а його дружину Ніну, зв’язкову Домаху арештовано і піддано страшним тортурам). Оперативна група прийшла до висновку, що Хасевич може перебувати на території, де ще діяли повстанці Буйного, Орлана, Чорного, Ореста, Острого.
З перехоплених донесень дізнались, що Зот не тільки основний виконавець націоналістичної літератури і документів, керівник технічної ланки центрального і крайового проводів ОУН, але на Рівненщині -й єдиний член УГВР (Української головної визвольної ради).
Групи, на які спирався Хасевич, були ліквідовані (Буйного, Ореста у Клеванському, Бориса і Тараса - у Острозькому районах).
У бункері, де жив Буйний, виявили багато документів і грипсів, які згодом вдалось розшифрувати. Із них довідались адресу, по якій ще не встиг переправити грипси і інші речі Буйний - замаскований бункер на хуторі (всього 6 хат) в кілометрі від села Суховці. Довгий час чекісти таємно спостерігали за хутором. Обшук почали з хати, яка стояла ближче до лісу 4 березня 1952 р. Оточили обійстя Лавріна Стасіва, допитали господарів і встановили, що бункер у сараї, закиданий зверху дровами. Відкинувши дрова, чекісти запропонували повстанцям здатись, ті почали відстрілюватись. Бункер закидали гранатами і димовими ракетами. Так загинули три герої - Хасевич, його охоронець Павло, помічник Богдан.
У бункері виявлено масу різних пропагандистських листівок, матриць, прокламації. Тепер широковідомі високохудожні роботи Хасевича періоду перебування в УПА: "Ми стали волі на сторожі", "До спогадів", "До зброї", "Воїн з автоматом під зламаним деревом", "Олесь" (воїн з рушницею на відпочинку), "Портрет воїна", "На бойовий фонд ОУН" (квитки вартістю 50, 100, 500 крб.) та багато інших.
Деякі з його робіт (ілюстрації до листівок, пісень УПА) вміщені у збірнику повстанських пісень "За волю України".
Опитування - Найкраща українська народна пісня
|