Українські народні пісні
А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ

За Сибіром сонце сходить...
Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю —
Сам гірко заплачу!
Як згадаю про їх долю —
Сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся —
Скрізь багач панує,
У розкошах превеликих
І днює, й ночує.
У розкошах превеликих
І днює, й ночує.

Убогому, нещасному —
Тяжкая робота,
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота!
А ще гіршая неправда —
Вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців...
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде,
Так час нудно ждати,
Що не маю пристанища,
Ані свої хати.
Що не маю пристанища,
Ані свої хати.

Асесори, ісправники
За мною ганяють, —
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником,
Що людей вбиваю, —
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму,
Убогому даю;
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.

Українська народна пісня ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти
ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти — українська народна пісня
Українська народна пісня ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти
ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Слова Я. Комарницького (народний варіант). Українська народна пісня, К., 1936. стор. 26.

ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ

(Пісня про Устима Кармалюка)

За Сибіром сонце сходить,
Хлопці, не зівайте,
Ви на мене, Кармелюка,
Всю надію майте!
Ви на мене, Кармелюка,
Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі,
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу,
Як згадаю про їх муку,
Сам гірко заплачу.
Як згадаю про їх муку,
Сам гірко заплачу.

Зібрав собі славних хлопців,
Що ж кому до того?
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.
Засідаєм при дорозі
Ждать подорожнього.

Чи хто їде, чи хто йде,
Треба їх спитати,
Як не має він грошей,
Треба йому дати.
Як не має він грошей,
Треба йому дати.

Аж тут їде сам владика:
— А здорові, хлопці!
— Ой довго ми вас чекали,
Благослови, отче!
— Ой довго ми вас чекали,
Благослови, отче!

Ой відлічив сам владика
Сорок тисяч грошей,
Подивився кругом себе —
Все хлопці хороші.
Подивився кругом себе —
Все хлопці хороші.

Ой чи їде, чи хто йде,
Треба його ждати.
Ой прийдеться Кармелюку
Марне пропадати,
Бо немає пристанища,
Ані свої хати.

Асесори, ісправники
За мною ганяють,
Більше вони людей б’ють,
Як я гріхів маю.
Більше вони людей б’ють,
Як я гріхів маю.

Зовуть мене розбійником,
Кажуть, розбиваю.
Ще ж нікого я не убив,
Бо й сам душу маю.
Ще ж нікого я не убив,
Бо й сам душу маю.

З багатого хоч я й возьму,
Убогому даю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.
Отак гроші поділивши,
Я гріхів не маю.

Слідять мене вдень і вночі,
По всяку годину,
Ніде мені подітися,
Я од журби гину.
Ніде мені подітися,
Я од журби гину.

Чи хто їде, чи хто йде,
Часто дурно ждати.
Отак треба в лісі жити,
Бо не маю хати.
Отак треба в лісі жити,
Бо не маю хати.

Пішов би я до дітей,
Красу мою знають,
Аби тільки показався,
То зараз впіймають.
Аби тільки показався,
То зараз впіймають.

А так треба стерегтися,
Треба в лісі жити.
Хоч, здається, світ великий,
Ніде ся подіти.
Хоч, здається, світ великий,
Ніде ся подіти.

Прийшла туга до серденька.
Як у світі жити?
Світ великий і розкішний,
Та ніде ся діти.
Світ великий і розкішний,
Та ніде ся діти.

У неділю дуже рано
У всі дзвони дзвонять,
А мене, Кармелюка,
Як звірюку, гонять.
А мене, Кармелюка,
Як звірюку, гонять.

Нехай гонять, нехай ловлять,
Нехай заганяють,
Нехай мене, Кармелюка,
В світі споминають.
Нехай мене, Кармелюка,
В світі споминають.

Українська народна пісня ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти
ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка).

Записано в 1919 р. від Євдокії Сивак. З матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР. Пісня відома в багатьох варіантах.

Кармалюк — Устим Кармалюк, народний герой, видатний керівник селян — повстанців проти польського, українського і російського панства на Поділлі в 1812—1835 рр. Своєю ненавистю до гнобителів, невтомною боротьбою проти поміщиків Кармалюк здобув велику любов народу. З своїми однодумцями-селянами він нападав на поміщицькі маєтки і роздавав біднякам захоплене майно і худобу. Героїчна боротьба Кармалюка тривала майже чверть століття.

Устима Кармалюка багато разів заарештовували, катували батогами і засилали в Сибір. Але винятково хоробрий і винахідливий селянський ватажок тікав з тюрем, заслання і, повернувшись на батьківщину, продовжував боротьбу проти поміщиків. Загони Кармалюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки. Після придушення цього революційного руху до суду було притягнуто більше 2700 його учасників. В 1835 р. під час облави на повстанців Кармалюк був убитий із засідки одним шляхтичем.

Український народ склав багато пісень, переказів і легенд про Кармалюка, наділивши його богатирськими рисами. Т. Г. Шевченко називав Кармалюка «славним рицарем», О. М. Горький говорив, що ім’я Кармалюка «навіки овіяне славою».

Образ відважного борця за волю трудящих відтворено в художніх літературних творах (оповідання Марка Вовчка «Кармелюк», роман В. Кучера «Устим Кармалюк» та ін.).

За Сибіром сонце сходить. Запис 1919 р. Відділ фондів ІМФЕ, ф. 31-2, од. зб. 50, арк. 29.

Опубліковано у збірнику «Історичні пісні», стор. 678, вар. А.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Вітчизняна війна 1812 року. Селянські рухи першої половини XIX ст. Скасування кріпосного права