ПРОЩАЙ, СЕЛО МОЄ РІДНЕ

Прощай, село моє рідне, і хата і віра,
Тобі я шлю посліднє: прощай, прощай, прощай! (Двічі)

Прощай, ненько моя рідна, ти стара хатино,
В котрій мене виховала маленьком дитином. (Двічі)

А тепер як я вироснув, інша доля стала —
Поїхав я на чужину у ту Гамерику. (Двічі)

Не поверну тату, мамо, юж до вас николи,
Нич не буду вам казати, щоби вас втішати. (Двічі)

Тівко часто до вас буду дробний листок писав,
І листовом том бесідом буду вас потішав. (Двічі)