І був тихий вечір, всюди було тихо,
До села стихенька під’їжджає лихо.

Їдуть кати злії в кожную світлицю,
Арештують друзів за підпільну працю.

Друзів арештують, в’яжуть назад руки,
До тюрми саджають, дають тяжкі муки.

По два рази денно воду доносили,
По шість разів денно нагаями били.

Там друзі сиділи майже по півроку,
Поки їх покличуть слухати вироку.

Вирок прочитали: на смерть засудили.
Як заграв скоростріл, друзів повалили.

«Прощай, Україно, прощай, мамо, тату!
За підпільну працю я дістав заплату!»

«Прощай, Україно, прощай, мамо, тату!
Прощавайте, друзі, й ти, тюрмо проклята».

Не одна то жертва на Вкраїні впала...
«Слава Україні!» і «Героям слава!».