І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
А хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?
А хто ж мене, молодую,
Та й додому одведе?

Обізвався козак
На солодкім меду:
«Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу.
Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я й додому одведу».

«Не веди ж ти мене,
Не прошу я тебе,
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене.
Бо лихого мужа маю,
Буде бити мене».

І шумить, і гуде,
Дрібний дощик іде.
— А хто мене, молодую,
Та й додому проведе?
— А хто мене, молодую,
Та й додому проведе?

Обізвався козак
У зеленім саду:
Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я додому проведу!
Гуляй, гуляй, дівчинонько,
Я додому проведу!

Ой прошу ж я тебе,
Не веди ж ти мене.
Бо сердиту матір маю,
Буде бити мене.
Бо сердиту матір маю,
Буде бити мене.

Ой ти, ненько моя,
А я донька твоя,
Тоді було бити-вчити,
Як маленька була.
Тоді було бити-вчити,
Як маленька була.

А тепер я велика,
Треба мені чоловіка:
Ні старого, ні малого —
Козаченька молодого.
Ні старого, ні малого —
Козаченька молодого.

Щоб у полі орав,
І у домі дбав,
Ой а мене, молодую,
Та хазяйкою звав!
Ой а мене, молодую,
Та хазяйкою звав!

І шумить, і гуде,
Комарь муху їбе.
— Ой комару, комару,
Їби мене помалу,
Бо я мушка старенька,
В мене пизда маленька.
Три копиці кошанищі,
І салдацькі рукавиці,
І сім возів хворосту,
Та все в мухину пизду.