Із-за гори, гори да й буйний вітер віє...
Ой там удовонька да й пшениченьку сіє. (Двічі)

Сіє вона, сіє, да й стала волочити,
А заволочивши стала в Бога просити: (Двічі)

Ой уроди, Боже, да й пшениченьку яру
На вдовиних да й малих діток, ще й на людськую славу! (Двічі)

А ще та вдовонька да й додому не дійшла,
А вже кажуть люди, що пшениченька зійшла! (Двічі)

А ще та вдовонька та й на лавку не сіла,
А вже кажуть люди, що пшениця поспіла! (Двічі)