Із-за гори, з-за високої,
А з-за другої, як з-за вищої,
Виходить з жини * чорна хмаронька,
А з-за другої овець гурбонька,
Наперед овець хлопець-молодець.

Заперезався ремениною,
Поверх ременю чом ужинкою.
За тов ужинков чом три трубочки.
Єдна ми трубка чом ціневая,
Друга ж ми трубка чом роговая,
Третя ж ми трубка чом золотая.

А як він зішов на першу гору
І як затрубить і в ціневую,
Пустить голоса по чистім полю.

Ой як затрубить і в роговую,
Пустить голоса в гори-долини,
В гори долини, усі верховини.

А як затрубить й а в золотую,
Пустить голоса попід небеса.

Дослухалася ґречная панна:
— Коби ж я знала, чий то син трубить,
Зазвала ж би я на вечерочку,
На вечерочку, на пшеничечку,
А на обідець на різдво рано,
На полуднічко на василічко,
На різдво рано кошулю дала,
Кошулю дала, гарна го вбрала,
Як день, біленьку, як лист, тоненьку.

Та й она прана в краях Дунаях,
Як вна кручена? — В тура на розі,
Де вна сушена? — На яворечку,
На яворечку, в самім вершечку.

Де вна качана? — В Львові на столі,
Хто її качав? — Львівка-дівка,
Львівка-дівка чом королівка!