Ішли чумаченьки з України
Та й сіли спочивати край долини.

Викресали вогню до пружини
Та запалили гнізда ремезині.

Та запалили гнізда ремезині,
Та й попеклися діти солов’їні.

— Ой ти, зозуленько, сестро моя!
Пропали діточки, пропав же і я.

— Чи я тобі, брате, не казала:
Не мости гніздечка край лужечка,

А мости гніздечко у лісочку
Та й на високім древі у вершечку.

Та ніхто того древця не зрубає,
Та ніхто твоїх діток не спіймає.

Розігрався козак, розігрався,
Під ним, під ним коник розгулявся.

Під ним, під ним коник розгулявся.
Та й у синєє море увігнався.

— Оце тобі, сину, сваволечка,
Ой потопає твоя головочка.

— Не загину, мамцю, не загину,
Кого вірно люблю, не покину.