Ішов козак яром-долиною,
Гей, а дівчина — крутою горою. (Двічі)

Прийшов козак стиха під віконце:
— Гей, добрий вечір, дівчинонько-серце! (Двічі)

Дівчинонько, що ти дома робиш,
Гей, чом не вийдеш? Стиха не говориш? (Двічі)

— Як же мені стиха говорити?
Гей, боюсь мужа, боюсь розбудити. (Двічі)

Ой піду я яром-долиною,
Гей, чи не найду цвіта з калиною? (Двічі)

Ой не найшла цвіта з калиною,
Гей, тільки стояв козак з дівчиною. (Двічі)

Покотився горіх з ліщиною,
Гей, розлучився козак з дівчиною. (Двічі)

Горе, горе, а хто кохається,
Гей, а ще гірше, як розлучається. (Двічі)

Дай же, боже, дощу громового,
Гей, забий, забий нелюбого мого. (Двічі)

Злини, злини, градовая туча,
Гей, забий, забий законного мужа. (Двічі)

А звечора свічечка горіла,
Гей, опівночі туча прогриміла. (Двічі)

Ой зринула градовая туча,
Гей, не забила законного мужа. (Двічі)

Та не вбила законного мужа,
Гей, тільки вбила, кого я любила. (Двічі)

Не забила, на кого просила,
Гей, а забила, кого я любила. (Двічі)

Лиш того забила, кого я любила,
Лиш того залляло, що вірно кохала. (Двічі)

Тепер я у лузі не калина,
Гей, зосталася в роду не дитина. (Двічі)

Аби я дівчина, то косу б чесала,
Аби я московка, москаля б чекала. (Двічі)

Аби я вдовиця, пила б та гуляла,
Аби я хазяйка, хазяїна б мала. (Двічі)