А в лісі, лісі, в буковинойці,

Приспів:

Чи чуєш, гей, чуєш,
Моє серденько, чи чуєш?

Там же ми кукала сива зозулейка.
Вислухала єї красна дівойка:
— Ей, коби я мала ясну шабельку,
Вистинала би я ліс-буковину,
Ліс-буковину, вшитку ялину.
Же би-м поймала сиву зозулейку,
Пустила б єї до свого садойка,
Жеби она ми ранейко кукала,
Ранейко кукала, ґазду забуджала:
— Встань, ґаздо, горі, білий день на дворі,
Встань волойкам дати, час пойти орати.
Час піти орати чорну земличку,
Чорну земличку на яру пшеничку,
На яру пшеничку, на озиме житце.
Буде там стебельце саме тростове,
Будуть колосойки, яко билинойки,
Будуть там женці, самі молодці,
А вязальники самі молодчики,
Будуть снопойки, як на небі звіздойки,
Будуть стогойки, яко горойки,
Будуть возойки, як чорні хмаройки,
Звезуть вони, звезуть з поля до стодоли.