А в нашого Іванонька
Препишная жононька
Не вміла вона ні шити, ні робити,
Лише вона вміла хорошо й ходити.
Продай, Іваноньку, воли половії,
Купи мені шати дорогії.
Продав Іванонько воли половії,
Купив Іванисі шати дорогії.
Заказали Іванові їхати по ялину:
Хто мали коні, коні запрягали,
Хто мали воли, воли укладали.
А Іван Іваниху до ярма запрягає,
Іде до гори, биченьком підганяє,
А з гори їде — полоньки протирає.
— Продай, Іваноньку, шати дорогії,
Купи мені воли половії!