А звідси гора, звідти другая,
Медже тими гороньками ясная зоря. (Двічі)

Я собі мишлів, що зоря зишла,
А то моя миленькая по воду вишла. (Двічі)

Дівчино моя, напій мі коня.
Не напою, серце моє, єще м не твоя. (Двічі)

Як буду твоя, наіпою ти два.
З мурованой керниченьки, з нового відра. (Двічі)

А кінь воду п’є, копитами б’є,
Втікай же ти, моя мила, бо він тя заб’є! (Двічі)

Дівчино моя, сядь сой на коня,
Поїдемо в чисте поле, до мого двора. (Двічі)

А в моїм дворі штири покої,
Щей п’ятая світличенька для нас обоїх. (Двічі)

А звідси гора, звідти другая,
Межи тими гороньками ясная зоря.
А я си гадав, що зоря зійшла,
А то моя дівчинонька по воду вийшла.
А я за ньою, як за зорою,
Польом, польом, сивим коньом й аж до Дунаю.