А Я ТАКИ Й НЕ ДУЖЕ ХОРУЮ
Українська народна пісня
А я таки й не дуже хорую,
В миленького розуму пробую.
— А встань, мила, бо я приніс пива.
— Бігме не встану, головки не зведу.
— А встань, мила, я приніс горілки.
— Я не встану, шукай собі жінки.
Пішов милий хата від хати
Своїй милій лікарства шукати.
А сприяли йому добрії люди:
— Нарубай дубини, то здорова буде.
Пішов милий дубини рубати,
Стала над ним зозуля кувати:
— Гатя, вістя, рябая кобила,
Поганяй додому, вже здорова мила.
А вже милий в подвір’я в’їжджає,
Його мила з двора виходжає.
Ой як змастив милу та дубовим салом,
Що аж на милій та й шкура відстала.
— Ой дай тобі боже з високого неба,
Що ти догадався, чого мені треба.
Мене не боліли ні руки, ні кості,
Я лежала собі з великої злості.