Біда польку спокусила:
Пішла полька за русина,
Русин хоче рано встати,
Полька любить довго спати.

— Ой ти рудий, а я біла,
Тим я тебе полюбила.
— Вставай, полько, годі спати,
Пора в полі жито жати!

Пішла полька в поле жати,
Забулася серпа взяти,
Хліба узяла, серп забула,
Тільки полька дома була.

— Ой я жита да й не жала,
В холодочку все лежала,
А ворогів колька коле,
Що не йшла я жати в поле.

[Хай ворогів колька коле,
Що не йшла я жати в поле.]
Нажнуть мені добрі люде,
На рік мені хліба буде!

— Полько, полько, до роботи!
На польці жовті чоботи
І спідниця з галунами —
Погуляла з уланами.

— Полько, полько, що ти робиш,
За собою хлопців водиш!
За собою, молодою,
Водиш хлопців чередою?

— За тією вдовицею
Ходять хлопці копицею,
А за мною, молодою,
Ходять хлопці чередою!

Через греблю вода рине,
Сватай мене, гусарине!
Коли любиш, люби дуже,
А не любиш — не жартуй же!

— Не велика серцю туга,
Не будеш ти, буде друга,
А не друга, буде третя,

А не третя, то четверта,
Не четверта, буде п’ята,
Ще й хороша і багата!

Біда польку спокусила,
Пішла полька за русина.

Русин каже: ходім жати,
Полька каже: хочу спати.

Русин каже: ходім в поле,
Полька каже: колька коле.