Болить серце, болять груди,
Головонька у журбі,
Що всі хлопці по волі гуляють,
А я сиджу у тюрмі.

Відцурались батько й ненька,
Відцуралися вони,
Лише сонце в маленьке віконце
Заглядає до тюрми.

Загриміли в замках двері,
Відчинилися вони,
Під багнетом молоду дівчину
Аж до суду повели.

«Скажи, скажи, партизанко,
Скажи, скажи, молода,
Скільки наших настріляла
Твоя твердая рука? ».

«Скільки вас я постріляла —
Полічити не можу,
«Скільки?» — мене більше не питайте,
Я нічого не скажу».

Прощай, Київ, прощай, Харків,
Станіславськая тюрма,
Я до вас вже більше не поверну,
Не поверну більше я.