Братіє!
Ой поїхав Охрім
У місто по хрін.
Не купив хмелю,
Купив ячменю:
За сім золотих
Повную жменю.
Солому січе,
Пироги пече,
Дубину парить
Та пиво варить.
Зарізав курку,
Старую квочку,
Насолив м’яса
Повную бочку.
Задушив комара
Та натопив сала,
«Змастив» милу —
Аж шкура відстала.
От і прибрався,
Приготувався,
До своєї тещі
Кіньми погнався.
— З суботоньки
На неділю
Прошу вас, теще,
На халазію.
— Коли нема від кого,
Нема за чого,
Не маю з ким,
І не маю з чим.
Черевики у шевця,
А сукня в кравця.
Чепець у краму,
Чорт його знає, кому.
Шатнувся зять по долині
Та найшов три лопушині,
Та й пошив тещі дві фартушині.
Оглядається теща й ощупується
Спереду рясно,
А іззаду красно.
От і прибралась,
Приготувалась,
До зятя кіньми погналась.
Як увів зять тещу
До своєї хати,
То не знав зять,
Як тещу приймати,
Та й посадив її
Посеред хати.
На хату очима,
До стіни плечима,
Щоб вона йому
Всі мухи злічила.
Налічила сорок і двісті.
— Дай мені, зятю, що їсти.
Дав зять тещі
Першу потраву —
Головою об стіл,
Носом об лаву.
Вискочила теща
То скоком, то боком.
Приглянеться-
А вона з одним оком.
Щось люди гомонять,
А собаки брешуть.
— Дивіться-но, діти,
Чи зять не їде?
Подивились діти:
Чорт зятя несе.
А тещу на печі
Аж трясця трясе.