Була в Гандзі лихая свекруха *,
Послала Гандзю в неділечку жати.
— Іди, Гандзю, та не розглядайся,
Жни пшеницю та не розгинайся.
Слава богу, вже копу нажала,
Прийшла Гандзя із поля додому.
— Де ти, Гандзю, дитину поділа?
— Ой боже ж мій! Я в полі забула.
Соловоньку, ти високо літаєш,
Високо літаєш, далеко видаєш.
Чи не бачив ти малої дитини?
— Та твою дитину аж три няньки няньчать:
Одна нянька в головоньці ськає,
Друга нянька в очі заглядає,
А третя нянька кості розношає.
Прийшла Гандзя із лиха додому:
— Подай, мати, гострого ножа,
Нехай я вріжу тонкого полотна.
Не влучила в тонке полотенце,
А влучила та у своє серце.
— Тепер маєш, мати, три гріхи збувати:
Що один гріх — неділя святая,
А другий гріх — дитина малая,
А третій гріх — що я молодая.