В гаю, зеленому гаю
Чи в темнесенькому лісі,
Там соловейко щебетав
В соснині на узліссі.

Не раз ішли ми через ліс
Незнаними стежками,
Не раз нас дощик покропив,
Не раз я впав до ями.

Як білий день нас освітив,
Тоді в кущах ми стрілись,
В трьох лавах стали ми усі
І Богу помолились.

«Там стійку, друже чотовий,
А там заставу дати,
І лісом стежка щоб пройшла...
Всі решта клались спати».

І ми заснули твердим сном,
Лиш командир дрімає,
Бо він один, як батько наш,
Над нами співчуває.

В гаю, зеленому гаю
Чи в темнесенькому лісі,
Там соловейко щебетав
В соснині на узліссі.