В самурая зла обіда
На радянського сусіда,
Забирає за живе:
Сусід гарно там живе.
У радянського сусіда
Є і чарка до обіда,
Єсть і сало, і м’ясце,
І шампанськеє винце.
Єсть і хліб, і риба, й раки,
І сластьони є усякі,
Єсть пампушки й галушки
Іще й з маком пиріжки.
Є вареники й сметана —
Аж до озера Хасана.
І позаздрив самурай
На Далекосхідний край.
Зібрав швидко він вояків
Жовтих, білих і усяких
Недобитих біляків,
З Манчжоу-го босяків.
По японському наказу
Вони рушили всі разом
Перш за сопку Заозерну,
Але вийшло дуже скверно.
Щось на сопці засопіло,
В самураїв полетіли
Кілограми «паляниць» —
Самураї лягли ниць.
А бійці наші хоробрі,
Вони серцем дуже добрі:
Не жаліли «галушок»
І залізних «пампушок».
Повну пельку їм наклали,
Щоб удруге не бажали.
Не забули й сала дать —
І за шкуру, і для п’ят.
Від хороброго Оямі
Залишились його мамі
Пару ребер, клаптик брюк
Та ще й модний закаблук.
Від ученого Аракі,
Що охочий був до драки,
Залишився один ніс —
Все останнє біс заніс.
У полковника Міногі
Зосталися самі ноги,
В генерала же Банзай
Ще й кишки сліпої край.
На закуску у «сметані»,
В тому озері Хасані,
Утопився самурай, —
Оце й пісні моїй край.