Відколи я уродився,
Тільки в трьох я улюбився:

Любив Ганусю, Катерину
І Тетяну чорнобриву!

Ой не так мені дівиці,
Як ті вражі молодиці,

Люблять мене і кохають
Ще й до того серце мають.

Ой піду ж я до криниці,
Аж там стоять молодиці:

Одна стоїть, бере воду,
Подивлюсь на її вроду!

— Ой дай мені води пити!
Не жаль гарну й зачепити.

Там-то люба, там-то мила
Ще й до того чорнобрива!

Ой піду я на ярмарок,
Аж там стоїть юрма дівок:

То чорнява, то білява,
На котору гляну, то все брава!