Вербовая кладко, гнися,
Не зломися!
Бо в мене матінка чужа,
Послала по воду з великими відерцями,
Ізвеліла повні брати
І не веліла оддихати.

Вербова кладко, гнися,
Не зломися!
Бо в мене матінка своя,
Послала по воду з маленькими відерцями
І не веліла повні брати
І веліла оддихати.